Абісаль (від грецького a’byssol – бездонний) – зона найбільших морських глибин ( 2000 м), яка належить до ложи океану. Абісальні відкладення – глибоководні морські відкладення, що накопичуються на глибинах понад 2000 м. До них належать органогенні іли та червоні глибоководні глини. Абляція (від латинського ablatio – відняття) – зменшення маси снігу чи льоду на льодовику внаслідок його танення та випаровування. Абсолютна вологість – щільність водяної пари в повітрі; практично – кількість водяної пари в грамах в 1 м3 повітря при даній температурі. Абсолютний максимум – найбільше значення метеорологічного елементу в даній місцевості чи на всій Землі за багаторічний період спостережень. Абсолютний мінімум - найменше значення метеорологічного елементу в даній місцевості чи на всій Землі за багаторічний період спостережень. Агрокліматологія (від грецького agros – поле, klima - клімат, logos - наука) – вчення про клімат як про чинник землеробства. Адвекція – переніс повітря та його властивостей в горизонтальному напрямку. Адіабата – крива, що графічно зображує звязок між двома характеристиками стану атмосферного повітря при адіабатичних процесах в атмосфері. Адіабатичні процеси (від грецького adiabatos - замкнений) в атмосфері – зміни стану повітря, що відбуваються без обміну теплом з оточуючим середовищем. Температура повітря змінюється разом зі зміною тиску за рахунок стиснення чи розширення повітря. Адіабатичне зниження тиску і температури відбувається при висхідних рухах повітря і навпаки – при низхідних. В сухому та ненасиченому повітрі зниження чи підвищення температури на кожні 100 м дорівнює 10С. У повітрі, насиченому водяною парою – приблизно 0,50С. Айсберг – глиби материкового льоду, що плавають в океані, морі. Утворюються після відколювання країв льодовика, які опускаються в воду. Більше 5/6 маси льодовика знаходиться під водою. Акваторія (від латинського aqva – вода) – ділянка водної поверхні певної водойми. Активна температура – температура повітря більша за біологічний мінімум протягом всього періоду вегетації. Активний вплив на атмосферу – різні впливи людини на хід атмосферних процесів: розсіювання хмар, туману, запобігання граду, послаблення заморозків тощо. Актинометр – прилад для вимірювання прямої сонячної радіації. Альбедо – характеристика відбиваючої властивості поверхні по відношенню до сонячної радіації. Визначається відношенням радіації, відбитої даною поверхнею, до радіації, що надійшла на цю поверхню (у відсотках). Альбедометр – прилад для вимірювання альбедо земної поверхні. Анемометр – прилад для визначення швидкості вітру. Анероїд – прилад для вимірювання атмосферного тиску, що діє без рідини. Аномалія – відхилення показника будь-якого елемента від його багаторічного середнього значення. Антарктична (арктична) повітряна маса – формується над льодовою поверхнею Антарктиди (Арктики) - дуже холодна, суха і прозора. Антарктичний (арктичний) фронт –один з головних атмосферних фронтів, що поділяє полярні повітряні маси і помірні. Змінює своє положення по сезонах. Антициклон – замкнена область підвищеного атмосферного тиску з максимальним тиском в центрі. Вітри в антициклоні огинають центр за годинниковою стрілкою в північній півкулі і проти годинникової стрілки в південній. Низхідний рух повітря в антициклоні обумовлює неутворення хмарності. Влітку переважає жарка та суха погода, взимку – морозна та ясна. Арідний клімат – сухий клімат, при якому атмосферне зволоження недостатнє для обробки сільськогосподарських культур. Артезіанські води – напорні підземні води, розташовані у водоносних шарах між водонепроникними. Атмосфера – повітряна оболонка Землі, повязана з нею силою тяжіння. Атмосферне збурення – загальна назва циклонічних та антициклонічних вихорів в атмосфері. Атмосферна електрика – електричні явища, що відбуваються в атмосфері (блискавки, вогні Святого Ельма, полярні сяйва). Атмосферний тиск – тиск, з яким атмосфера діє на земну поверхню і всі предмети, що на ній розташовані. Атмосферні аерозолі – тверді і рідкі частини, звішені в повітрі. Збільшують розсіювання сонячної радіації і зменшують видимість. Атмосферні опади – вода в рідкому чи твердому стані, що випадає з хмар чи безпосередньо з повітря на земну поверхню та предмети. З хмар випадають: дощ, мряка, сніг, мокрий сніг, крупа, град, льодяний дощ. З повітря виділяються: роса, рідкий наліт, іній, твердий наліт, паморозь. Б "Бабине літо” - більш чи менш тривалий період теплої та сухої погоди в другій половині вересня, повязаний зі стійким антициклоном. Бакинський норд – див. "бора” Баланс зволоження – різниця між кількістю опадів та випаровуванням за певний період часу. Додатній баланс зазначає надлишок вологи, відємний – нестаток. Балансомір – прилад для вимірювання величини радіаційного балансу Землі. Барична ступінь – відстань, на яку атмосферний тиск з висотою зменшується на одиницю. Описується барометричною формулою Бабіне. Баричне поле – просторовий розподіл атмосферного тиску. Баричний градієнт – зміна тиску на одиницю відстані. Горизонтальний баричний градієнт розраховується на 100 км і є однією з головних характеристик вітру. Баричний максимум – див. "антициклон”. Баричний мінімум – див. "циклон”. Барометр – прилад для вимірювання атмосферного тиску. Найчастіше вживають ртутний барометр і анероїд. Батиметрія – засіб виміру глибин спеціальними приладами (лот, ехолот). Батометр – прилад для забору проб води з глибини. Безстічна область – область, яка не має стоку поверхневих вод в океан. Безстічне озеро – озеро, що не має поверхневого стоку. Берег – прикордонна межа суходолу і водного простору чи водостоку. Берегова лінія – лінія перетину поверхні водойми з поверхнею суходолу. Біла ніч – літня ніч в високих широтах, коли вечірні сутінки відразу переходять в ранкову зорю. Біфуркація річки – розподіл водного потоку річки на два потоки. Блинчастий лід – льодові утворення округлої форми, що утворюються в морях Північного Льодовитого океану з льодовикового сала (початкова стадія замерзання води в морі). Блискавиця – світові явища на горизонті при віддаленій грозі, коли не видно блискавки і не чути грому, але помітне освіщення блискавками хмар. Болото – надмірно зволожена ділянка суходолу, що має шар торфу потужністю не менше 0,3 м. Бора – сильний холодний вітер, що направлений вниз по схилу і приносить різке похолодання. Бореальний клімат – холодний клімат помірних широт з чітко визначеними сезонами року: "клімат снігу та лісу”. Брижі – невеликі, неправильної форми хвилі, що виникають на поверхні води під впливом поривів вітру. Бриз – вітер, який змінює свій напрямок два рази на добу, дме по берегах морів чи великих озер. Буруни – хвилі, що з піною розбиваються об підводні та надводні перепони. Буря – вітер зі швидкістю 20 м/с і більше, що супроводжується значним хвилюванням на морі та руйнуванням на суходолі. Бєф – ділянка річки чи каналу, яка розташована безпосередньо біля шлюзу чи плотини. Ділянка, розташована вище плотини – верхній бєф, нижче – нижній бєф. В Венці – світлі, кольорові ореоли біля Місяця чи Сонця – явища, що спостерігаються при висококупчастих хмарах. Верхове болото – оліготрофне болото з надмірними залишками рослин, яке утворюється в умовах живлення виключно дощовими опадами. Верховодка – підземні води, які накопичуються над тимчасовим підпором (промерзлим ґрунтом тощо). Видимість, дальність видимості – відстань, на яку вдень обриси предметів, за якими спостерігають, стають нечіткими. Випаровуваність – гранично можливе випаровування за даних умов погоди, необмежене запасами вологи. Це випаровування з водних поверхней чи з надмірно зволоженого ґрунту. Випаровування – відрив молекул від водної, снігової, льодової поверхні чи з рослинності, ґрунту, з крапель, звішених в атмосфері. Високогірський клімат – клімат на значних висотах в горах. Характеризується низьким атмосферним тиском, певними температурою та вологістю повітря, прозорістю та чистотою повітря. Кількість опадів залежить від експозиції схилів. Високошаруваті хмари – молочно-сірий шар хмар через які Сонце світить нечітким колом, розташовані на висоті 2000 – 6000 м. Висхідне сковзання – рух теплого повітря по фронтальній поверхні холодного, внаслідок якого утворюються складні хмари. Висячий льодовик – льодовик, розташований на крутих схилах гір, який не досягає підошви хребта. Витік – початок річки, місце з якого зявляється постійна течія води в руслі. Витрати води – кількість води, що протікає в одиницю часу через живий переріз русла. Одиниці виміру – м3/с, на малих річках – л/с. Витрати наносів – кількість наносів, що переносить водний потік через поперечний переріз в одиницю часу. Вимірюється в кг/с. Витрати тепла на випаровування – один з елементів теплового балансу земної поверхні, є добутком захованої теплоти випаровування (L) на швидкість випаровування (E). Вихор – атмосферне утворення з обертальним рухом повітря навколо певної осі (циклон, тромб, торнадо, смерч) Вітер – горизонтальне переміщення повітря. Вітрові течії (дрейфові) – поступові рухи води, що виникають внаслідок постійно діючих вітрів. Вітрові хвилі – коливальні рухи води на поверхні водойм, що виникають внаслідок дії вітру. Внутрішні води – річки, озера, моря, розташовані на одному материку чи в межах країни, області тощо. Внутрішні моря – моря, які з усіх сторін оточені суходолом і сполучаються з океаном протоками. Водний баланс – різниця між надходженням і витратами води в межах окремої ділянки річкового обміну за певний період часу. Водний переріз – переріз потоку в гідрометричному створі для визначення витрат води в ньому. Водний режим – зміна в часі рівней і обємів води в річках озерах, болотах. Водні маси – маси води, сформовані в Світовому океані з певними властивостями і характеристиками. Водність річок – кількість води, що несуть річки за певний період часу (рік, місяць, повінь) в порівнянні із середнім значенням для цього періоду. Водність хмар – маса крапель води чи кристалів льоду в одиниці обєму хмарного повітря. Водогосподарчий баланс – співставлення водних ресурсів зі споживанням води в межах певного району. Вододіл – лінія, що поділяє сток атмосферних опадів в різні річкові басейни. Водозапаси снігу – кількість води в сніговому покрові, залежить від щільності снігу та його висоти. Водозбір (водозбірний басейн) – територія, з якої води потрапляють в дану річку чи річкову систему. Водоносний горизонт – шар гірської породи, в якому фільтрується вода по порах, тріщинах, пустотах під дією сили тяжіння. Водоспад – падіння водного потоку річки з уступу. Водосховище – штучна водойма, створена з метою регулювання стоку, роботою ГЕС чи іншою народогосподарчою необхідністю. Водотривкий шар – верхня поверхня водонепроникних гірських порід. Воклюз – джерела в карстових областях. Вологість повітря – вміст водяної пари в повітрі, характеризується пружністю водяної пари, відносною вологістю, дефіцитом вологи, точкою роси. Вологий клімат (гумідний) – клімат з надмірним зволоженням, де кількість опадів перевищує випаровування. Вологоадіабатичний градієнт – зміна температури насиченого повітря при його підйомі чи опусканні на одиницю висоти. При підйомі він дорівнює –0,50С/100 м, при опусканні - +0,50С/100м Вологопустельний клімат – клімат узберіжжя морів, вздовж яких проходять холодні течії. Г Гало – оптичне явище в атмосфері, що виникає внаслідок заломлення та відбиття світла в льодяних кристалах перисто-шаруватих хмар, у вигляді білого кола навколо Місяця чи Сонця. Гейзер – джерело, що періодично фонтанує гарячою водою та парою і є одним із проявів пізніх стадій вулканізму. Геократичні рухи – зміни рівня океану внаслідок руху земної кори. Представлені трансгресіями та регресіями моря. Геострофічний вітер –рівномірний, прямолінійний рух повітря при відсутності сили тертя, при рівновазі сили баричного градієнту та відхиляючої сили обертання Землі (сили Коріоліса). Гирло річки – місце, де річка впадає в океан, море, озеро чи іншу річку. Гігрометр – прилад для вимірювання вологості повітря. Гідрограф – графік зміни в часі витрат води за рік чи сезон. Гідрократичні рухи – зміна рівня океану, викликана зміною обєму води. Гідрологічні розрахунки – розрахунки різних гідрологічних характеристик (розподілу річного стоку, норм стоку, максимальних та мінімальних рівней тощо) різними методами в інженерній гідрології. Гідрологія – наука, що вивчає природні води в межах гідросфери Землі. Гідрометеори – синонім атмосферних опадів. Гідрометричний створ – закріплений на місцевості поперечний переріз через річку для виміру швидкостей потоку води. Гідросфера – водна оболонка Землі, до складу якої входять океани, моря та континентальні водні маси. Гірськодолинні вітри – вітри, що дмуть вниз по схилах гір в долину вночі, навпаки – вдень. Глетчер – нижній шар льодовика, лід зі щільністю 0,8 г/см3. Глибинні течії – течії, що утворюються в товщі води поза дією вітру, головним чином внаслідок різної щільності води. Гляціологія – наука, що вивчає льодовики. Головний атмосферний фронт – фронт, якій поділяє основні повітряні маси (арктичний, полярний, тропічний) Гололід – шар льоду, що виникає на поверхні суходолу та предметах від намерзання крапель переохолодженого дощу чи мряки. Град – опади у вигляді льодяних ядер шаруватої будови, що випадають влітку з купчасто-дощових хмар. Градієнтний вітер – вітер поза шаром тертя, що виникає під дією баричного градієнта, сили Коріоліса та відцентрової сили (вітер, що дме по коловим ізобарам). Гроза – атмосферне явище, повязане з електричними розрядами в купчасто-дощових хмарах. Супроводжується блискавкою та громом. Ґрунтові води – підземні води, розташовані на першому від земної поверхні водотривкому шарі. Грязьові озера – озера, багаті цілющими грязями з мінеральними та органічними сполуками. ГТК – гідрометричний коефіцієнт, який характеризує зволоженість даної території ГТК = , де Р – сума опадів в міліметрах за період з температурами вищими 10 0С; - сума температур в графіках за цей час. Губа – морська затока півночі Росії, що глибоко вдається в суходіл. Гумідний клімат – клімат, в якому кількість опадів перевищує випаровування, а надлишки води чи накопичуються, чи стікають у вигляді річок. Густота річкової мережі – відношення суми довжин всіх річок басейну до площі басейну. Д Дельта – форма жерла річки у вигляді окремих проток, рукавів, що виникають внаслідок великої кількості наносів, що переносить річка. Дефіцит вологості – різниця між пружністю насичення та фактичною пружністю повітря, визначена в мб. Джерело – природний вихід на земну поверхню підземних вод. Дзеркало вод – водна поверхня озера, водосховища, верхня межа ненапорних підземних вод в водоносному шарі. Диск Секкі – прилад для виміру прозорості води в водоймах. Дистрофне озеро – озеро, бідне на речовини живлення, поширені в заболочених місцях. Добова амплітуда – різниця між найвищим та найнижчим значеннями за добу метеорологічного елемента. Довгохвильове випромінювання – випромінювання в діапазоні хвиль від 4 до 120 мк. Довжина річки – відстань річки від витоку до гирла. Донний лід – лід, що утворюється на дні водойми при опусканні переохолоджених мас води. Донні відкладення – накопичення твердого матеріалу на дні водойми. Дощ – рідкі опади, що випадають з хмар у вигляді крапель діаметром від 0,5 мм і більше. Дрейф льоду – рух льоду в морі, викликаний вітрами і течіями. Дрейфові течії – див. вітрові течії. Е Евтотрофне озеро – водойм з великим вмістом поживних речовин, в якій створюються сприятливі умови для розвитку рослинності. Екваторіальна депресія - смуга низького атмосферного тиску, що охоплює земну кулю на екваторіальних широтах, і зміщується в травні – вересні на 150 – 200 північної широти. З екваторіальною депресією повязана зона конвергенції і активної конвекції. Екваторіальне повітря – повітряні маси, що формуються в області екватора. Характеризуються температурами 260 – 280 С, високою насиченістю вологою. Екваторіальний мусон – див. тропічний мусон. Екзосфера – зовнішня частина земної атмосфери, що розташована на висоті біля 800 км. Складена з водню, гелію. Епілімніон – верхній шар води в озерних водоймах. Естуарій – однорукавне, лійкоподібне гирло річки, що поширюється в сторону моря. Утворюється припливно-відпливними явищами, коли прилегла частина моря має більші глибини. Ефективне випромінювання – різниця між власним випромінюванням земною поверхнею і зустрічним випромінюванням, що до неї надходить з атмосфери. При ясному небі ефективне випромінювання високе, із збільшенням хмарності воно зменшується. Ж Живлення річок і озер – поверхневі (дощові, снігові і льодовикові) та підземні води, що надходять в річки і озера. З Забереги – тонкий лід, що утворюється вздовж берегів водойм перед його повним замерзанням. Заводь – річна затока, в якій течія води не простежується. Загатне озеро – озеро, що утворилось внаслідок гірських обвалів. Зажор – скопичення в руслі річки мас донного льоду в осінній період перед льодоставом. Закраїна – смуга відкритої води між льодяним покривом та берегом, утворюється навесні перед скресом річки. Заморозок – зниження температури повітря до відємних значень на загальному фоні додатніх температур. Засів хмар – введення в хмари реагентів (тверда вуглекислота, дими йодистого срібла тощо) для зміни фазового стану хмар. Засуха – нестача чи відсутність опадів на протязі тривалого періоду при підвищених температурах та зниженні вологості повітря, внаслідок чого зникають запаси вологи в ґрунті. Засушлива зона – зона, в якій можлива повторюваність засух на загальному фоні помірного зволоження. Затока – частина океану, моря, озера, що заходить в суходіл, але має вільний водообмін з основною частиною водойми. Затор льоду – нагромадження крижин під час льодоходу в вузьких місцях річки чи на річках, що течуть з півдня на північ. Звивистість річок – зміна лівих і правих поворотів русла річки. Вимірюється коефіцієнтом звивистості, що підраховується як відношення довжини всієї річки до прямої лінії, що зєднує витік і гирло. Зиб (мертва зиб) – довгі і пологі хвилі на поверхні океанів і морів, що утворюються після припинення вітру під дією сили інерції. Злива – короткочасні опади значної інтенсивності. Зони дивергенції в океані – зони розходження поверхневих течій. Супроводжується висхідними потоками, в яких глибинні води виносяться на поверхню океану. Зони конвергенції в океані – зони сходження і занурення поверхневих вод Світового океану. Формуються в зонах зіткнення теплих і холодних течій. Зоря – світові явища в атмосфері, повязані з розсіюванням світла в атмосфері перед сходом чи після заходу Сонця. І Ізобари – ізолінії величин атмосферного тиску. Ізобати – ізолінії глибин океану, моря, озера. Ізогаліни – ізолінії однакової солоності води. Ізогієти – ізолінії однакових сум опадів за певний проміжок часу. Ізотахи – ізолінії однакових швидкостей (вітру, водного потоку тощо) Ізотерми – ізолінії однакових температур. Імла – скаламучення повітря внаслідок присутності в ньому зважених частинок: пилу, диму, гарі. Інверсія температури – підвищення температури повітря з висотою в якому-небудь шарі атмосфери. Приземні інверсії повязані переважно з охолодженням повітря від ґрунту в вечірні і нічні години. Індекс зволоження (за Г.Н.Висоцьким) – відношення річної суми опадів до числа випаровуваності. Індекс сухості (за М.І.Будико) – відношення величини річного радіаційного балансу підстилаючої поверхні до суми тепла, необхідного для випаровування річної кількості опадів на цій площі. Якщо індекс сухості менше 0,45 – клімат характеризується як надмірно вологий, від 0,45 до 1,0 – вологий, від 1,0 до 3,0 – недостатньо вологий, більше 3,0 – сухий. Іній – шар кристалів льоду, що утворюється на горизонтальних поверхнях (ґрунті, траві, предметах) шляхом сублімації водяної пари внаслідок їх радіаційного вихолоджування до відємних температур. Утворюється в ясні тихі ночі. Інсоляційна експозиція – положення поверхні (схилів долини, яру, хребта тощо) по відношенню до сторін світу і до кута падіння сонячних променів на цю поверхню. Різна інсоляційна експозиція викликає на схилах різний прогрів поверхні, що призводить до різниці в кліматі, рослинності, ступені зледеніння тощо). Інсоляція – приток сонячної радіації (в калоріях) на одиницю площі горизонтальної поверхні (1см2) за одиницю часу (1 хвилина). Інтенсивність сніготанення – кількість води, що утворюється в процесі танення снігу за одиницю часу. Інфільтрація – проникнення води в ґрунт і її рух до рівня підземних вод. Інфлюація – витікання поверхневих вод крізь тріщини, канали та лійки в товщу земної кори. Іоносфера – шари атмосфери від висоти 80 км до 600 км, які характеризуються високим вмістом іонів і вільних електронів. Іонізація відбувається під впливом ультрафіолетових променів сонячної радіації. К Каптаж – пристрої, що дозволяють збирати та виводити підземні води на поверхню для їх виміру та використання. Найпростіші види каптажу – колодязь і свердловина. Карти синоптичні – карти, на яких цифрами та символами нанесені результати метеорологічних спостережень на мережі станції в певний момент. Карти складаються для прогнозування погоди. Клімат – багаторічний режим погоди в даному місці. Кліматична норма – кількісна характеристика клімату, отримана з багаторічного ряду спостережень. Кліматична область – область Землі, що має певний тип клімату і є частиною кліматичної зони. Кліматичні пояси – великі підрозділи земної поверхні, які за кліматичними умовами мають характер широтних поясів (виділяють за особливостями режиму температури і опадів). Кліматотворні процеси – атмосферні процеси, що визначають характер клімату в межах тієї чи іншої області чи всієї Землі (теплообіг, вологообіг, загальна циркуляція атмосфери). Кліматотворні чинники – чинники, що визначають характер клімату: широта місця, висота над рівнем моря, розподіл суходолу та океану, орографія, льодовий, сніговий та рослинний покриви, океанічні течії. Коефіцієнт арідності – функція від опадів і температури, що показує відносний нестаток опадів в даній місцевості. Він дорівнює: , де А – річна амплітуда температур; - географічна широта; Rmax – найбільша річна сума опадів (за багаторічний період); Rmin – найменша річна сума опадів (за багаторічний період); R – норма опадів. В центрі Сахари коефіцієнт арідності дорівнює 0. Коефіцієнт континентальності – характеристика ступені континентальності клімату. Він дорівнює: , де А – річна амплітуда повітря; - широта місця. Коефіцієнт стоку – відношення величини стоку до кількості опадів на цій території за певний період. Визначається в відсотках. Кольматаж – заповнення пор ґрунтів мілкими мулистими чи глинистими частинками, що вносить під час фільтрації через ґрунт вода. Явище кольматажу використовується для боротьби з фільтрацією води з каналів або через греблі. Компенсаційні течії – горизонтальні переміщення водних мас, які поповнюють збитки води на якій-небудь ділянці океану, моря, озера. Можуть розвиватись як в поверхневих, так і в глибинних шарах, наприклад, міжпасатні протитечії. Конвективні опади – опади, які випадають з купчасто-дощових хмар: злива, град, снігова крупа, зливний сніг. Конвективні хмари – хмари, що виникають в результаті конвекції, коли висхідні потоки повітря досягають рівня конденсації і поширюються вище нього (родина купчастих хмар). Конвекційні течії (щільностінні) – течії, що виникають в вузьких протоках, які повязують дві водойми різної солоності. Частіше мають два токи води: по дну вода надходить з більш солоної водойми, по поверхні – з менш солоної. Конвекція в атмосфері – вертикальні переміщення окремих кількостей повітря в атмосфері, що залежать від різниці температури в горизонтальному напрямку. Конденсація – процес переходу речовини з газоподібного стану в рідкий. В атмосфері конденсація відбувається при наявності ядер конденсації при зниженні температури до точки роси. Континентальне повітря – повітряні маси, що формуються над континентом. Континентальний (головний) вододіл – головна вододільна лінія материка, що поділяє басейни стоку різних океанів. Континентальний клімат – клімат, характерний для внутрішніх районів материків та узберіжжя океанів, в яких володіють континентальні повітряні маси. Характеризується високою амплітудою температури повітря, малою сумою опадів і слабими вітрами. Континентальність клімату – сукупність характерних особливостей клімату, визначених впливом материка на процеси кліматотворення. Головна характеристика континентальності клімату – річна амплітуда температури повітря: чим вона більша, тим більш континентальний клімат. Крик – назва річок і тимчасових водостоків в Австралії, що пересихають. Кругообіг води – безперервний процес обертання води на земній кулі, що відбувається під впливом сонячної радіації і дії сили тяжіння. Крупа – тверді опади, що випадають частіше за все восени чи ранньою весною з купчасто-дощових хмар у вигляді снігоподібних ядер неправильної форми. Купчасті хмари – хмари конвекції, у вигляді куполів, бугрів, башен, що розвиваються в вертикальному напрямку. Виникають переважно влітку вдень на висоті 500 – 1000 м і розвиваються до висоти 2 – 3 км. Купчасто-дощові хмари – хмари конвекції, темні основи яких знаходяться на висоті 100-200 м і складені з водних крапель, а білі вершини простягаються до висоти 8-10 км, інколи – до 14 км і складені з льодових кристалів. З ними повязані зливові опади і грозові явища. Курвіметр – прилад для виміру довжин кривих ліній на картах чи планах. Крайові моря – моря, прилеглі до материків і слабо окреслені від океану. Л Ламінарний рух – рух частинок по паралельних лініях з певною малою швидкістю. Характерний для руху підземних вод. Левада – назва листяних лісів в заплавах річок півдня України і Росії. Лиман – затоплене розширене гирло річки, що перетворилось в мілку затоку. Лід – вода в твердому стані зі щільністю 0,8 г/см3. Лізиметр – прилад для вимірювання кількості води, що просочилась углиб крізь верхні шари ґрунту. Складається з металічного баку, в якому розміщується ґрунтовий моноліт. Вода, що надійшла, збирається у водозбірну посудину і вимірюється мензуркою. Лімнологія – наука про озера. Лінзи підземної води – залягання підземних вод у вигляді окремих лінз. Часто так залягають прісні води на нижніх солоних. Лінії току – лінії, що визначають напрямок вітру в полі швидкостей. Літораль – зона узберіжжя морського дна, що осушується під час відпливу. Розташована між рівнем найвищого припливу і найнижчого відпливу. Льодовий режим – чергування процесів утворення, танення та переміщення льоду в річках та водоймах. Льодовик – багаторічні природні накопичення льоду на земній поверхні, що рухаються. Утворюються з твердих атмосферних опадів в тих районах, де протягом року відкладається більше, ніж відтає та випаровується. Льодовикове молоко – мутно-біла від зважених наносів вода бурхливих підльодовикових потоків. Льодовикове озеро – озеро, що виникло в заглибинах поверхней, повязаних з діяльністю льодовика. Широко представлені в Карелії, Фінляндії, на Кольському півострові, Лабрадорі тощо. Льодовиковий вітер, стоковий вітер – вітер, що дме над льодовиком вниз по течії останнього. Зумовлений охолодженням повітря поверхнею льоду. Льодовиковий язик – частина долинного льодовика, що лежить нижче снігової лінії. Тут відбуваються зменшення льодяної маси внаслідок танення. Льодовикові щити, покриви, куполи – льодовики розтікання, в яких напрямок руху і форма не залежать від рельєфу земної поверхні, а зумовлені радикальним розтіканням льоду (з одного центру). Профіль поверхні має вигляд напівовалу. Розвиваються тільки там, де снігова лінія опускається до рівня океану. Льодові явища – складові льодового режиму річки. До них належать: шуга, донний лід, поверхневий лід, забереги, затори, зажори. Льодопад – ділянки льодовика, розбиті глибокими розселинами і тріщинами на окремі глиби. Утворюються в місцях крутого перегину повздовжнього профілю ложа льодовика. Льодостав – стан поверхні водойми, покритої шаром льоду. Льодохід – рух крижин на річках. Льодяна кірка – шар льоду, що утворюється на поверхні ґрунту чи на деякій глибині під поверхнею в умовах чергування відлиг та морозів. Льодяна хмара – хмара, складена з льодяних кристалів. До них належать хмари верхнього ярусу вище 6000 м над земною поверхнею: перисті, перисто-купчасті, перисто-складні. Льодяне сало – накопичення на поверхні води змерзлих льодяних голок у вигляді плям чи тонкого суцільного шару сірувато-свинцового кольору, що має вигляд застиглого сала. Льодяний дощ – замерзлі при випадінні краплі дощу, коли нижній шар повітря має відємну температуру. Льодяний покрив – лід, що утворюється в холодний період року на поверхні океану, моря, озера, річки. В високих широтах існує постійно протягом року. Льодяні голки - дуже дрібні крижані кристали розміром до 1 мм, що парять в повітрі. М Майна – теж, що й "ополонка”, ділянка чистої води в нерухомому льодяному покриві річки. Утворюється на річках в місцях зі швидкою течією, в зонах виходу підземних вод тощо. Макроклімат – клімат великих географічних регіонів. Максимальна температура – найвища температура повітря, ґрунту чи води протягом певного проміжку часу: доби, місяця, року чи за багаторічний період. Максимальний термометр – ртутний термометр, який фіксує найвищу температуру між двома термінами спостереження. Мала вода – найнижчий рівень води в морі чи океані при відпливі. Межень - період внутрирічного циклу, протягом якого в річці спостерігаються стійкі низькі рівні і витрати води. В помірних широтах розрізняють зимову і літню межені. Мезосфера – шар атмосфери між стратосферою і іоносферою від 40 км до 80 км. Характеризується зниженням температури від 00 до –900С. Мезотрофні болота – перехідні болота від низинних до верхових. Меліорація клімату – покращення клімату шляхом зміни кліматичного режиму в потрібну людині сторону: насадження лісосмуг, зрошення, обводнення тощо. Металімніон – шар води в водоймах, в межах якого в період літньої прямої стратифікації температура різко знижується із збільшенням глибини. Метеори – короткочасні спалахи в атмосфері, що виникають при вторгненні в неї з космічною швидкістю невеликих твердих частинок. Метеорологічна ракета – ракета, призначена для досліджень верхніх шарів атмосфери (виміру тиску, температури, складу повітря тощо). Метеорологічна станція – станція для проведення спостережень за погодою. Складена з метеомайданчика, на якому розташована більшість приладів, що фіксують метеоелементи, і замкненого приміщення, в якому встановлюється барометр і барограф і ведеться обробка спостережень. Метеорологічний супутник – штучний супутник Землі, в програму роботи якого входить фотографування хмарності і інші спостереження за станом нижнього стану атмосфери. Метеорологічні елементи – характеристики стану нижнього шару атмосфери, до яких відносяться: температура і вологість повітря, атмосферний тиск, видимість, хмарність, опади, заметілі, грози тощо). Метеорологія – наука про атмосферу. Основні обєкти дослідження: склад і будова атмосфери, тепловий режим атмосфери, волого обіг, загальна циркуляція, електричні поля, оптичні і акустичні явища. Метод аналогів – метод довготривалих прогнозів погоди, в основі яких лежать висновки про майбутні атмосферні процеси і про майбутнє погоди по аналогії з такими, що раніше відбулися. Міжмерзлотна вода – вода зони багаторічної мерзлоти, що залягає між блоками цієї мерзлоти (майже завжди солона). Міжнародна класифікація хмар – поділ хмар на класи, види, різновиди за висотою нижньої підошви та генезису. Міжпасатні течії – див. компенсаційні течії. Міжпластова вода – вода, що знаходиться між двома водонапірними пластами. Мікроклімат – клімат невеликої ділянки, наприклад, схил гори, узлісся, міського майданчика тощо. Маються на увазі особливості клімату, якими він відрізняється від загальних кліматичних характеристик. Мілина (банка) – неглибоке місце в річці, озері, морі, небезпечне для судноплавства. Мілібар – одиниця атмосферного тиску, що дорівнює 1000 дін/см2, одна тисячна частка бара. Тиск в 1 мб дорівнює тиску в 0,75 мм ртутного стовпчика.. Міліметр ртутного стовпчика – одиниця атмосферного тиску, що дорівнює тиску стовпчика ртуті висотою в 1 мм при нормальній силі тяжіння (на рівні моря і широті 450). Мінеральне озеро, соляне озеро – озеро, вода якого сильно мінералізована, тобто містить велику кількість солей. Мінеральні води – води з підвищенним вмістом деяких хімічних елементів і сполук, а також газів. Межею прісних і мінеральних вод вважають солоність в 1 г/л. Мінеральні води часто володіють цілющими властивостями. Мінімальна температура – найменша температура повітря, ґрунту, води, що спостерігалась в даному місці чи даній області протягом деякого часу: доби, місяця, року тощо. Мінімальний термометр – спиртовий термометр для визначення найнижчої температури між двома термінами спостереження. В капілярі термометра знаходиться легкий штифт з потовщеннями на кінцях. При зниженні температури штифт захоплюється меніском спирту, що опускається внаслідок сили поверхневого натяжіння. При підвищенні температури штифт залишається на місці і показує мінімальну температуру. Міраж – явище аномальної рефракції світла в атмосфері, при якому крім предметів в їх дійсному положенні, являються також їх уявні зображення, які є результатом повного внутрішнього відбиття в атмосфері. Містраль – сильний та холодний північно-західний вітер на середземноморському узбережжі Франції в долині р. Рони. Місцевий стік – поверхневий стік, який формується в межах району. Місцеві вітри – вітри, що утворюють характерний для даного регіону режим погоди і мають велику повторюваність (фен, сирокко, самум, хамсин, чінук, баргузин, бора тощо). Місцеві циркуляції атмосфери – циркуляції атмосфери над порівняно невеликою територією чи акваторією, обумовлені їх специфічними особливостями, наприклад, бризи, гірсько-долинні вітри тощо. Модуль стоку – кількість води, що стікає в одиницю часу з одиниці площі водозбірного басейну. Є відношенням витрат води на площу водозбору, одиниці виміру – л/с з км2. Мокрий сніг – сніг, що випадає при близьких до нуля додатних температурах повітря, коли сніжинки підтають або разом зі снігом випадає дощ, іде лапатий сніг. Молодий циклон – фронтальний позатропічний циклон, що має теплий сектор, обумовлений теплим фронтом, а з тилу – холодним. Море – відокремлена частина океану, що відрізняється своїми властивостями (солоністю, прозорістю, температурою та біологічним складом). Моренне озеро – озеро, що займає западину серед моренних відкладень. Морська вода – вода морів і океанів. Середня її солоність – 35 г/л. Морське повітря – повітряні маси, що формуються над поверхнею моря. Вони характеризуються вологовмістом і зменшеною річною амплітудою температури: взимку він тепліше континентального, влітку – холодніше. Морський клімат – клімат, особливості якого визначаються переважаючим впливом моря (основними властивостями морського повітря). Морський лід – лід, що утворюється при замерзанні морської води при температурі нижчої за нуль. При утворенні морського льоду між цілком прісними кристалами льоду опиняються дрібні краплі солоної води, які поступово стікають вниз. Морські течії – поступальні рухи водних мас в океанах і морях, обумовлені вітром, гравітаційними причинами, різною щільністю води. Мусони – стійкі вітри нижнього шару тропосфери, що протилежно змінюють свій нап
