Солдат у бою, як правило, діє у складі якого-небудь тактичного підрозділу і є його сполучною ланкою, адже якими б знаннями і навичками солдат не володів, він фізично не може водночас бути водієм і снайпером, зни¬щувати танки і підносити боєприпаси.
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ШТАТНА СТРУКТУРА МОТОСТРІЛЕЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ Перше тактичне об'єднання солдатів для спільних дій називається мотострілецьким відділенням (МСВ). Його завдання — мобільно й ефективно боротися з особо¬вим складом противника, його броньованими цілями, проводити розвідку, пересу¬ватися з однією одиницею техніки й оберігати її.
До мотострілецького відділення як до організа¬ційно-штатної одиниці вхо¬дять (мал. ): К — командир відділен¬ня. Озброєний автоматом (АК). Накази віддає голосом або, перебуваючи у своїй бо¬йовій машині піхоти (БМП) чи бронетранспортері (БТР), сигналами за допомогою пе¬реносної радіостанції (рації). MB — механік-водій БМП. Озброєний автоматом. Ос¬новне завдання — утримувати у технічно справному стані бойову машину і вміло водити її за будь-яких обставин. На бойовій машині є рація, прилад для визначення зараже¬ності місцевості, система колективного захисту від зброї масового знищення (ЗМЗ). В — водій БТР. НО — навідник-оператор БМП (БТР). Озброєний ав¬томатом. Основне завдання — вести вогонь з бортового озброєння, а саме: на БМП — із протитанкових керованих ракет, що здатні уражати броньовані цілі на відстані понад 8,5 км; із 30-міліметрової автоматичної гармати, що здатна зни¬щувати не тільки наземні цілі, а й повітряні; зі спарено¬го з гарматою кулемета 7,62 мм; на БТР — із великокаліберного кулемета 14,5 мм, що здатний пробивати легкоброньовані цілі на відстані 2 км; зі спареного з ним кулемета 7,62 мм. Км — кулеметник, озброєний ручним кулеметом (РКК). Завдання — вражати групові цілі противника. Гм — гранатометник. Озброєний ручним протитан¬ковим гранатометом (РПГ). Завдання — уражати броньо¬вані цілі противника на відстані до 500 м. СГм — старший гранатометник. ПГм — помічник гранатометника. Озброєний авто- матом. Основне завдання — переносити гранати, допома¬гати гранатометникові, прикривати його від вогню про¬тивника. Сн — снайпер. Озброєний снайперською гвинтівкою (СГ). Завдання — знищувати важливі цілі противника (офіцерів-спостерігачів, гранатометників). Ст — стрільці. Озброєні автоматами, що мають під-ствольні протипіхотні гранатомети. Основне завдання — знищувати живу силу противника. ССт — старший стрілець. У кожного солдата є також одна наступальна й одна оборонна гранати, а на відділення видаються ще ручні та реактивні протитанкові гранати. Особовий склад відділення — від 8 до 10 чоловік, во¬но має одну бойову машину і засоби радіозв'язку.
ПОХІДНИЙ І БОЙОВИЙ ПОРЯДОК МОТОСТРІЛЕЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ При виконанні бойових завдань і залежно від обста¬новки мотострілецьке відділення може діяти у похідно¬му або бойовому порядку. Похідний порядок — це шикування відділення в ко¬лону по одному або по два. Застосовується на марші, при розвитку наступу, переслідуванні противника, проведен¬ні маневру (мал. 164). Похідний стрій повинен забезпе-
чувати високу швидкість руху, шридке розгортання в бо¬йовий порядок, якомога меншу вразливість від вогню противника, підтримання стабільного управління. Бойовий порядок — це шикування мотострілецького відділення для ведення бою. Він має відповідати поставле¬ному завданню і забезпечувати: успішне ведення бою; пов¬не використання в бою всіх вогневих засобів, бойових мож¬ливостей відділення, наслідків вогневих дій і вигідних умов місцевості; здійснення маневру; стійкість і актив¬ність в обороні; якомога меншу вразливість від вогню про¬тивника; підтримання безперервної взаємодії. Бойовий порядок відділення в наступі складається з цепу і БМП (БТР). Інтервали між солдатами в цепу — 6—8 м (8—12 кроків). Якщо цепом наступають 7 бійців, то фронт наступу відділення складатиме 50 м. Такі інтер¬вали забезпечують успішне виконання поставленого за¬вдання і необхідне розосередження відділення з метою зменшення втрат від вогню противника, дають мож¬ливість командувати голосом і підтримувати взаємодію між солдатами у цепу. БМП (БТР) рухається за цепом на фланзі відділення, а іноді й усередині, підтримуючи наступ вогнем (мал. ). Під час атаки (атака — це поєднання стрімкого руху в бойовому порядку підрозділів і частин з вогнем найвищої щільності з метою знищення противника в найвирішальні¬ший момент наступу) цеп звичайно рухається за танками на такій відстані, щоб не постраждати від розривів снарядів своєї артилерії і при цьому забезпечувати надійну підтрим¬ку танків вогнем стрілецької зброї (мал. ).
Знання кожним солдатом свого місця у похідному і бойовому порядку, вміння швидко і чітко перешиковува¬тися забезпечують вирішальну перевагу над противником.
ДІЇ СОЛДАТА У СКЛАДІ ВІДДІЛЕННЯ ПІД ЧАС НАСТУПУ Під час наступу солдат, використовуючи результати ядерного і вогневого удару по противнику, веде бій з пов¬ною віддачею сил, тісно взаємодіючи з іншими солдата¬ми відділення. Перед наступом солдат повинен: чітко зрозуміти своє завдання і завдання свого відділення і взводу, цілі напа¬ду і порядок відкриття вогню; знати номер (розпізнавальний знак) танка, з яким буде діяти відділення, порядок взаємодії з ним та іншими бойовими засобами; при атаці в пішому порядку — місце і порядок спішування, місце в цепу відділення; запам'ятати встановлені командиром сигнали; перевірити справність зброї і підготувати її до бою, перевірити наявність боєприпасів і при необхідності поповнити їх; перевірити наявність і справність засобів індивідуального захисту; підігнати спорядження. За командою командира відділення «Відділення, до спішування — готуйсь!» механік-водій (водій) збільшує швидкість руху бойової машини і наздоганяє танк; у цей час солдат дістає зброю з бійниці, ставить її на за¬побіжник і готується до спішування. За командою ко¬мандира відділення «До машини!» механік-водій (водій) уповільнює хід або, якщо є укриття, робить коротку зу¬пинку. Солдат зістрибує з машини і за командою коман¬дира відділення «Відділення, за мною — до бою!» займає своє місце в цепу, відкриває вогонь на ходу, бігом або прискореним кроком у складі відділення наступає у вка¬заному напрямі (мал. 168). Атака повинна бути стрімкою: у цьому запорука успіху. Солдат, який рухається поволі,— зручна мішень для противника.
Через мінне поле відділення пересувається за коман¬дою командира «Відділення, за мною в колону по одному (по два) в прохід крізь мінне поле — бігом руш!» Кулемет¬ник першим іде у прохід і прикриває вогнем рух відділен¬ня; решта солдатів шикуються в колону і стрімким кид¬ком услід за танком, який прокладає прохід (або по про¬кладеному заздалегідь проходу), ведучи вогонь вправо-вліво, під прикриттям вогню БМП (БТР) долають мінне поле (мал. 169). Подолавши мінне поле, солдат за коман¬дою командира «Відділення, до бою — вперед!» знову зай-
має своє місце в цепу і, ведучи вогонь по противнику на ходу, стрімко просувається до об'єкта атаки. Наблизив¬шись до траншеї противника на ЗО—40 м, солдат за ко¬мандою командира відділення «Гранатою — вогонь!» ки¬дає гранату в траншею і стрімким ривком, пригнувшись, із криком «Ура!», рішуче вривається на передній край, знищує противника вогнем в упор і невпинно продовжує атаку у вказаному напрямі (мал. ). Якщо солдат змушений вести бій у траншеї чи у ходах сполучення, то йому потрібно рухатися якомога швидше. Перед тим як увійти до траншеї чи ходів сполучення, сол¬дат кидає туди гранату і робить 1— 2 черги з автомата (мал. ). Дротяне загородження у вигляді «їжаків», «рогаток» тощо необхідно викинути нагору штиком або підірвати гранатою. Пересуваючись траншеєю противника, треба уважно дивитися, чи немає в ній мін-сюрпризів або
інших вибухових пристроїв. Зни¬щувати противника в таких умо¬вах дуже складно. Солдат в основ¬ному змушений розраховувати на власну майстерність ведення ру¬копашного бою, на свою зброю і свої сили, вдаючись до таких прийомів, як уколи штиком, уда¬ри прикладом, магазином чи піхотною лопаткою, метання гра¬нати, вогонь в упор. Заражену ділянку місцевості відділення обходить, а в разі значного зараження проходить через неї в індивідуальних засо¬бах захисту (мал. 173). Знання солдатом свого зав¬дання, вміння діяти в ході про¬сування до переднього краю про¬тивника, здатність підтримати стрімку атаку, поєднува¬ти вогонь рухом уперед, безстрашно вступати в рукопаш¬ний бій — запорука перемоги в наступальному бою.
ДІЇ СОЛДАТА У СКЛАДІ ВІДДІЛЕННЯ В ОБОРОНІ В обороні кожний солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні споруди, вигідні умови місцевості і постійно взаємодіючи із сусідами, може зни¬щити велику кількість солдатів противника, а також успішно боротися з його наступаючими танками та іншими бронемашинами. Мотострілецьке відділення обороняє позицію до 100 м по фронту, маючи на ній основні й запасні позиції для вог¬невих засобів. На позиції відділення стрільці, кулеметник і гранатометник розташовуються непомітно для противни¬ка. Всі підступи до позиції відділення перед фронтом і на флангах перебувають під активним, особливо фланговим вогнем, а загородження і перешкоди — добре видимі і прострілюються. Відділення повинне бути готовим до ма¬невру в разі загрози обходу, до ведення вогню вночі та в інших умовах обмеженої видимості. Вогневу позицію БМП (БТР) обладнують у центрі по¬зиції відділення, або на його фланзі, або позаду позиції на відстані до 50 м (мал. 174).
Одержавши завдання на оборону, солдат займає зазначену позицію, швидко обладнує її в інженерному відно¬шенні, замасковує підручними засобами, при цьому перебуває у постійній готовності до відбиття атаки наземного і повітряного противника. У встановлений час доповідає командирові відділення про готовність до ведення оборонного бою (мал. 175). З початком вогневої підготовки солдат, якщо він не спостерігач, за командою (сигналом) ко¬мандира ховається у щілині або в бліндажі, перебуваючи у стані готовності негайно зайняти вогневу позицію. При¬значений спостерігачем солдат перебуває на своєму посту, спостерігає за діями противника і доповідає командирові про результати спостереження (мал. 176). При нанесенні противником ядерного удару солдат піс¬ля вибуху вживає заходів щодо свого захисту (мал. 177): якщо перебуває в траншеї, то лягає на її дно долілиць, прикриваючи очі руками; якщо в бойовій машині піхоти,
то зачиняє двері, бійниці, люки, жалюзі, а механік-водій вмикає систему захисту від зброї масового знищення. В ра¬зі застосування противником отруйних речовин солдат швидко одягає протигаз (мал. 178). Якщо противник пішов у атаку, то за сигналом спо¬стерігача чи командою командира солдат займає вогневу позицію і готується до бою. Вогонь по атакуючій піхоті
він відкриває за командою командира, коли піхота набли¬жається на відстань прицільного вогню. До цього вогонь по противнику ведуть артилерія, танки, БМП, ПТКРС та інші вогневі засоби. У цей час солдат уважно спостерігає за діями противника, доповідає про важливі події коман¬дирові й обирає цілі, які він знищуватиме в міру їх набли¬ження. Надалі, коли противник наблизиться, солдат веде вогонь самостійно. Головне завдання кожного солдата — не допустити противника на свої позиції. Якщо все ж він підійде до траншеї, то солдат знищує його вогнем в упор, граната¬ми чи в рукопашному бою. Одне з найважливіших зав¬дань солдата — це відсікання піхоти противника від танків (мал. 179). Таким чином, успіх дій відділення в обороні залежить від стійкості, витримки солдата, його вміння використову¬вати свою зброю, діяти за штатним розписом, взаємодіяти з рештою особового складу відділення.
ОСНОВНІ ТИПИ ПРОТИПІХОТНИХ І ПРОТИТАНКОВИХ МІН, ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ І ЗАСТОСУВАННЯ Мінно-вибухові загородження становлять основу інже¬нерних перешкод і влаштовуються у вигляді мінних полів, груп мін та окремих мін. Для обладнання мінно-вибухових загороджень застосовуються протитанкові та протипіхотні міни. Протитанкові міни бувають: протигусеничні і протиднищеві. Вони призначаються для мінування місцевості проти танків, самохідних артилерійських установок, бро¬нетранспортерів, транспортних машин.
Протипіхотні міни призначені для знищення живої сили, їх підрозділяють на фугасні та осколкові. Фугасні міни під час вибуху вражають, як правило, одну людину; осколкові можуть уразити кількох чоловік. Протитанкові міни встановлюють на місцевості вруч¬ну та за допомогою мінних загороджувачів і дистанційно, При установці міни вручну необхідно: вигвинтити з міни пробку; перевірити, чи не деформовано кришку міни; від¬крутити ковпачок з детонатора і переконатися в наявності гумової прокладки; завести ключем годинниковий меха¬нізм вибухового пристрою; закрутити детонатор у міну; по¬ставити міну в ямку чи на поверхню ґрунту; перевести ви¬буховий пристрій у бойове положення, для чого відкинути
ключем кільце запобіжної чеки, видалити запобіжну чеку з-під кнопки вибухового пристрою і натиснути кнопку; міну замаскувати. Сучасні протипіхотні фугасні міни («Монета», «Пелю¬сток») мають крихітні розміри — 4-6 см2, при товщині не більше 1 см. Вага — від 8 до 11 г. Корпус міни виготовле¬но з м'якого пластику або синтетичної тканини, заряд — желеподібна вибухівка малої ваги — до 9 г. Міни цього класу не мають вибухового пристрою, їх розкидають на місцевості за допомогою засобів дистанційної установки. У вихідному положенні вони просякнуті флегматизованими речовинами (фреоном та ін.) і при падінні на землю не ви¬бухають. Через кілька хвилин після падіння на землю во¬ни стають вибухонебезпечними: при незначному натис¬канні або переміщенні вони вибухають. Колір міни — та¬кий, як і місцевість. Вони можуть тривалий час перебува¬ти у бойовому стані. Протипіхотні осколкові міни можуть вбити або пора¬нити кілька десятків чоловік. Це — найефективніші міни, які при спрацюванні підскакують на висоту 0,8—1,5 м і при вибуху вражають радіусом до 20 м. Наприклад, ос¬колкову міну ОЗМ-72 (мал. 180) можна встановлювати вручну або дистанційно.
Таблиця ХАРАКТЕРИСТИКИ МІН Показники Протитанкові міни Протипіхотні міни
ТМ-62М ТМ-57 МОН-50 ОЗМ-72 ПМН-2 Маса міни, кг 9,5-10 9 2 5 0,4 Маса заряду вибуХових речовин, кг 7,0 6,5 0,7 0,66 0,1 Радіус суцільного ураження, м — ' — — 25 — Зусилля, необхідне Для спрацювання, Н 1500 2000 — — 50 Матеріал корпусу Метал Метал Пластмаса Чавун Пластмаса Вибуховий пристрій МВ4-62 МВЗ-57 керований МУВ Механічний
Найбільш сучасними є протипіхотні міни типу МОН (МОН-50, МОН-100, МОН-200). Це — міни напрямкової дії. Цифра вказує відстань ураження. Загальну будову протитанкових і протипіхотних мін та послідовність їх встановлення зображено на малюнках. Тактико-технічні характеристики мін наведено у таблиці .
