ВСТУП
Банківська сиcтема - одна з
найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обороту
історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, проводячи
грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів,
істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню
продуктивності суспільної праці.
Сьогодні, в умовах розвинутих
фінансових, товарних ринків, структура банківської системи різко ускладнюється.
З’явились нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи
обслуговування клієнтів.
Українські банки змушені
працювати в умовах підвищеного ризику, тому вони частіше, ніж їх закордонні
колеги, бувають в кризових ситуаціях, приклади яких не зникають зі сторінок
періодики. Причому більшість таких випадків пов’язана з неадекватною оцінкою
банками власного фінансового стану, а також надійності і стійкості їх основних
клієнтів і партнерів по бізнесу.
Фінансовий стан банку - це
комплексне поняття, яке відображає систему показників, які характеризують
наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
У своїй дипломній роботі я
намагатимусь показати деякі аспекти цієї широкої теми, це стосується оцінки
фінансового стану банку. Мета, яку я ставлю при дослідженні цієї теми, полягає
у вивченні методів, які використовуються у вітчизняній практиці при оцінці фінансового
стану банку і порівняти їх із зарубіжним досвідом. Адже тепер ми маємо
можливість співпрацювати із закордонними колегами не тільки на державному
рівні, але і на рівні кореспондентських відносин банків. Отож, відслідковуючи
деякі методи в діяльності закордонних банків, я хочу провести паралель щодо
вітчизняних банків, дослідивши методику аналізу нормативних показників. На
Україні тепер склались специфічні умови
як в економічній сфері в цілому, так і в банківській системі зокрема. Це пов’язано насамперед із нестабільністю
законодавства, втратою довіри населення до держави і до банків зокрема. Саме
тому зберегти добрий фінансовий стан банку і забезпечити його ефективну
діяльність є досить складно. Це вимагає особливих зусиль як з боку керівництва, так і з кожного
працівника зокрема. При дослідженні цієї теми я використовувала поряд із законодавчими актами
Верховної Ради і Уряду нормативні акти Національного Банку України, спеціальні
банківські документи, а також періодику і спеціальну літературу, що стосується
даної теми.
Оскільки з 1.01.1998 р. в
бухгалтерському обліку України відбулися зміни, що особливо стосується плану
рахунків, то це також потягнуло за собою цілий ряд змін і в документах, які
регулюють виконання економічних нормативів. Враховуючи ці зміни, я старалась
прослідкувати методи і способи аналізу фінансового стану банку в динаміці. Для
цього використовувала також фактичний матеріал діяльності Укрсоцбанку за певні
конкретні періоди.
Важливість даної теми
полягає, на наш погляд, у вивченні банківської системи через призму оцінки
фінансового стану банку, аналізуючи його діяльність. Тепер надійність і
фінансова стійкість - основні фактори, які впливають на свідомість клієнта при
виборі банку.
Отже, за допомогою аналізу можна виявити
тенденції діяльності, звернути увагу на слабкі місця і посилити розвиток
ефективних напрямів роботи. Тож оцінка фінансового стану є потрібною як для
керівництва банку,- щоб знати результати своєї роботи, так і для клієнта чи
партнера, щоб знати свого контрагента.
ГЛАВА 1. Стабільність- основна умова
ефективної діяльності комерційних банків.
1. Регулювання роботи комерційних банків Національним банком
України.
Стан і перспективи функціонування
фінансових інститутів ринків капіталу мають важливе значення для національної
економіки. Ось чому кредитно-банківська сфера служить об’єктом прискіпливого нагляду і
регулювання з боку керівних органів. В кожній країні діє система правових
актів, які регламентують різні аспекти банківської діяльності, роботу
небанківських кредитно-фінансових установ, фондових бірж і т. д. Особливості
історичного розвитку і дія різних політико-економічних факторів обумовили
специфіку національного банківського і фінансового законодавства, форми і
методи контролю за роботою банків. Стійкість комерційного банку залежить від
багатьох аспектів його діяльності і має складну структуру. Головними її
елементами є такі :
Капітальна
стійкість банку. В її основі -
обсяг власного капіталу, що забезпечує достатню суму грошових коштів, яку при
необхідності можна використати для повернення депозитів, сформувати резерв для
погашення непередбачених збитків чи боргів. Власний капітал банку є також джерелом фінансування розвитку
банку, подолання негативних ситуацій, зумовлених форс-мажорними обставинами,
запорукою необхідного реагування на кон’юнктуру кредитного ринку.
Комерційна стійкість банку. Цей вид стану фінансової
установи виражає:
Організаційна стійкість банку.
Організаційна структура банку і механізм її управління повинні відповідати як
реалізації основної функції фінансово-кредитного закладу, так і конкретному
асортименту банківських послуг і продуктів, що лежать в основі тактики і
стратегії банку. Організаційна структурна стійкість комерційного банку
визначається функціонально-технічною документацією, що регламентує всі аспекти
його діяльності, які стосуються як організаційної структури, так і специфічних
банківських операцій.
Функціональна стійкість банку. Вона, по-перше, залежить від рівня спеціалізації банку в
обмеженому колі послуг та продуктів, що дає змогу спеціалізованому банку
раціональнише й ефективніше управляти власним і залученим капіталом. По-друге,
універсалізація банку (або розширення його операцій ) також веде до підвищення
функціональної стійкості, оскільки це сприяє тому, що багато хто з клієнтів має
можливість задовольнити весь асортимент своїх потреб у банківських продуктах і
послугах в одному банку. І перший, і другий із зазначених критеріїв визначення
функціональної стійкості банку та керування нею мають як позитивні, так і
негативні аспекти. Так, високий рівень спеціалізації комерційного банку посилює
його залежність від змін кон’юнктури на товарному й кредитному ринах і зумовлює
перешкоди для можливості розширення банківських операцій у складних для банку
ситуаціях.
У
свою чергу універсалізація комерційного банку створює умови диверсифікації
структури залучення грошових ресурсів від вкладників та інших клієнтів. Це
послаблює залежність фінансово-кредитної установи від одного (навіть значного)
клієнта. Разом із тим розширення обсягу та асортименту послуг та продуктів, що
надаються банком, може зумовити надмірне ускладнення організації й управління
банком і, як наслідок, зниження його доходності, конкурентоспроможності,
чутливості до потреб ринкового середовища.
Фінансова стійкість банку. Ця
характеристика діяльності банку вміщує зазначені вище основні показники, що
розкривають і синтезують результативність інших складових стійкості
фінансово-кредитного закладу, насамперед обсяг і стуктуру власних засобів,
рівень доходності і прибутковості, норму прибутку на власний капітал,
дотримання встановлених показників ліквідності, мультиплікативну ефективність
власного капіталу, обсяг створеної додаткової вартості.
Підтримання банком фінансової
стійкості дає змогу зберегти конкурентоспроможність на кредитному ринку. Проте
це дуже складне завдання. Фінансовій стійкості комерційних банків України на
сучасному етапі найчастіше загрожують такі негативні фактори:
У підтримці фінансової стійкості комерційного банку
зацікавлений не лише він сам, а й банківська система країни в цілому.
Регулювання цього процесу перебуває у центрі управлінської діяльності
центральних банків фактично всіх розвинутих країн.
Розробка методики аналізу банківської діяльності дозволяє
визначити стан ліквідності, доходності і степеню ризику окремих банківських
операцій, виявити джерела власних і залучених засобів, стуктуру їх розміщення
на конкретну дату чи за деякий період, а також встановлює спеціалізацію і
значимість окремих банків в банківській системі України.
Оскільки в нашій країні робота по оцінці фінансової
стійкості банку є на стадії становлення і розвитку, доцільно використовувати
передовий зарубіжний досвід в даній галузі. Для напрацювання загальноприйнятої
методики аналізу роботи банку необхідно визначити суму показників банківської
діяльності, вивчити їх оптимальні значення і на цій основі виробити критерії
показників для рейтингової оцінки банку.
Аналіз діяльності комерційного
банку- це завдання з багатьма невідомими, при вирішенні якого необхідно
провести аналіз різних напрямків діяльності банку, його фінансового стану. Для
цього розглянемо схему (рисунок 1).
Рисунок 1.
Аналіз економічного Аналіз балансу Аналіз руху коштів на
портфелю
АНАЛІЗ
ЕКОНОМІЧНОГО
Аналіз
Аналіз
рівня
фондового
прибутковості
портфелю
Аналіз
Аналіз
конкурентної кон’юнктури
пропозиції
Аналіз Складання
прогнозів Аналіз
ресурсної
струтури (для інтегрованої
оцінки бази
динаміки і за окремими напрямками)
власних
коштів
Дійсно, щоб дати оцінку фінансового
стану комерційного банку і визначити перспективи фого розвитку, необхідно
проаналізувати не тільки баланс і інші звітні матеріали самого банку, але і
дати характеристику економічного стану клієнтів банку (кредиторів і
позичальників ), оцінити конкурентів, провести маркетингове дослідження кон’юнктури
ринку і т.д. В нашій країні далеко не вся така інформація використовується для
оцінки фінансового стану банку. У більшості випадків аналіз фінансового стану
банку будується на звітних (часто балансових) даних банку. При цьому слід мати
на увазі, що аналіз фінансового стану банку, в основі якого лежать різні
показники, важливий, але цього недостатньо.
Необхідно створити рейтингову
ситстему оцінки фінансового стану банку. Особливу увагу слід звернути на аналіз
грошових потоків, так як рух грошових коштів неможливо прослідкувати за
бухгалтерськими звітами. Враховуючи, що інтереси бувають короткочасні та
тривалі, можливо, є сенс мати дві паралельні групи рейтингових оцінок:
моментальні та прогнозні рейтинги. Ідея методики полягає в тому, що спочатку
будується модель «ідеального
банку» на основі повноцінного набору найбільш інформативних коефіцієнтів, які
адекватно характеризують банк. Для цього необхідно мати список значень
відповідних коефіцієнтів, які можна вважати достатніми. Також необхідний
перелік мінімально допустимих (критичних) значень коефіцієнтів. У таблиці 2
(див. Додаток1) наведено один із можливих варіантів переліку таких значень.
В банках щодня приймаються
рішення щодо залучення коштів на депозити і їх розміщення. В зв’язку з цим ліквідність банку по балансу
може бути задовільною, але реальна ліквідність, виходячи з грошових потоків,- зовсім ні. В процесі аналізу
банківської звітності основним об’єктом дослідження виступає вся його сукупна
комерційна діяльність. При цьому суб’єктами аналізу виступають самі комерційні
банки, їх контрагенти, включаючи НБУ, інші кредитні установи, аудиторські
фірми, владні стуктури, реальні і потенційні клієнтм і кореспонденти,
засновники і акціонери. Оскільки кожен із суб’єктів має власні цілі, то різні
будуть напрямки і критерії аналізу.
Комерційні банки з
допомогою аналізу своїх балансових даних перевіряють ступінь реалізації
основних цільових установок у своїй діяльності: фактори їх доходності,
збалансованість структури активних і пасивних операцій з метою підтримання ліквідності,
дотримання економічних нормативів, встановлених НБУ, мінімізацію всіх видів
банківських ризиків...
Комерційні банки також зацікавлені аналізувати дані про
стан інших банків, однак вони не мають (і не можуть мати) всієї необхідної при
цьому інформації. За кордоном банки володіють великими можливостями аналізувати
інформаційні потоки, маючи при цьому єдину форму звітності банків, налагоджений
облік і практику обміну інформацією, яка складається десятиліттями. Тепер
банкіри розуміють, що за деяким винятком всі виграють від опублікування
банківської інформації. Це накладає певну ринкову дисципліну на банки. В різних
країнах при цьому є певні особливості.
Клієнти і кореспонденти банку
визначають стійкість фінансового стану банку і його надійність, перспективи
розвитку.
Аудиторські служби в процесі
аналізу балансу перевіряють достовірність аналітичного і синтетичного обліку,
звітності банку, правильність відображення діяльності банку в його балансі.
НБУ цікавить в першу чергу стан і
стійкість банківсьвої системи. Він аналізує дотримання банками економічних
нормативів, відрахувань в централізовані фонди і визначає ефективність
регулювання державою банківської діяльності. Важливо відзначити, що НБУ, маючи
всю необхідну для аналізу інформацію, складає свї рейтинги, але не публікує їх.
НБУ широко публікує зведені, порівняльні та інші дані, необхідні для аналізу
стійкості і надійності комерційних банків. У ході аналізу таблиць рейтингів
було помічено, що рейтинги певного банку залежно від категорії користувачів
інформації дещо відрізняються (див. додаток 2) [Джерело інформації -
Інформаційний Бюлетень Асоціації комерційних банків].
НБУ може переводити комерційні
банки на режим фінансового оздоровлення, підставою для чого може бути
невиконання протягом трьох місяців загальновстановлених пруденцентних норм та
нормативів ведення банківської справи, в обов’язковому порядку визначених НБУ. Невиконанням норм і
нормативів слід вважати:
Тоді приймається
рішення про надання стабілізаційної позики - це позика, яка надається Нацбанком
комерційному банку для оперативного забезпечення його платоспроможності і
ліквідності та підтримки виконання заходів фінансового оздоровлення.
НБУ здійснює
нагляд за діяльністю комерційних банків, їх відділень, філій, представництв на
території України. Він спрямований на забезпечення стябільності банківської
системи, захист інтересів вкладників шляхом зменшення ризиків в діяльності
комерційних банків. Зміст нагляду визначається повноваженнями, встановленими
законом України «Про б
