«Не зійшлись характерами...» Таке пояс¬нення причини розірвання шлюбу стало на¬стільки поширеним, звичним, що ми не зав¬жди замислюємося над ним. А замислити¬ся варто, хоча б тому, що серед мотивів розлучень цей посідає одне з провідних місць. До того ж і після розлучення нерід¬ко він стає перешкодою або причиною по¬боювань наступних спроб влаштувати сі¬мейне життя. Що ж лежить в основі виникнення сімей¬ної проблеми? Причин чимало. І соціаль¬них, і економічних... Кожне подружжя насамперед поєднує дві особистості. Саме міжособистісні сто¬сунки чоловіка і жінки становлять психоло¬гічний зміст шлюбу, породжують проблему сумісності. Вона відома людству з давніх-давен. «Підходять чи не підходять він і вона один одному і чому?» — питання, що часто постає і в буденному житті, і в літе¬ратурі, фольклорі, особливо у народних шлюбних піснях. Ідеал сумісності у шлюбі чудово сфор¬мулював видатний німецький філософ І. Кант. Він вважав, що шлюбна пара має утворити немов би єдину моральну особис¬тість. Та в реальних подружніх стосунках досягти такої єдності вкрай непросто. Спро¬буємо усвідомити — що ж таке сумісність чи вона дається природою, чи формується і як, що потрібно для досягнення подруж¬ньої сумісності — щасливий випадок чи свідомі зусилля? Якщо ж зусилля, то які саме? Ці питання надзвичайно складні й оста¬точних висновків чи рецептів наука тут да¬ти не може. Міжна¬ціональний шлюб стає типовим сучасним шлюбом. Вже самим фактом такого шлюбу наречені виявляють відсутність національ¬них упереджень, повагу до інших націй. Нерідко у національно-змішаних сім'ях стикаються різні, подекуди протилежні, уявлення про чоловіка і жінку, про сім'ю. Адже здебільшого саме у сім'ї зберігають¬ся національні традиції, культурно-історич¬ні звичаї та ритуали. Тому можна ствер¬джувати, що сімейна свідомість людини від¬значається найбільшою консервативністю, схильністю до традиційності. Але залишки патріархальних, традицій¬них сімейних уявлень ще досить стійкі. Чималою мірою стосується це розподілу ролей у сім'ї. Так, для деяких чоловіків прос¬то нестерпною стає думка, що його чолові¬чу владу дружина може поставити під сум¬нів. Нерідко побутові суперечки виникають з докорів чоловіка дружині (особливо горо¬дянці) : погано готуєш, лінива, тобі аби розважатися чи телевізор дивитися, не гос¬подарка тощо. Тобто чоловік вважає, що дружина систематично недовиконує свою «законну» хатню роботу, а з точки зору жінки чоловік вимагає чогось нереального. А річ у тому, що чоловік вимагає не стіль¬ки виконання якоїсь конкретної роботи, а просто хоче бачити свою дружину в госпо¬дарських клопотах з раннього ранку до вечора. Коли деяким невдалим шлюбам ставиться діагноз: «Не зійшлися характерами», то мається на увазі саме психологічна несуміс¬ність подружжя. Але цей вираз не досить точний. Адже крім характеру й інші струк¬тури людської психіки відіграють значну роль у спілкуванні, а особливо у спільному житті чоловіка і жінки. Отже, у разі психо¬логічної несумісності двоє "не сходяться" не тільки характерами, а й інтелектами, почуттями, уподобаннями, потребами, уста¬новками та чимало іншим. В реальному житті міра сумісності людських психічних властивостей істотно відрізняється. Так, наприклад, чоловік може мати зі своєю дружиною спільні інтереси, але різні уяв¬лення про сімейні обов'язки, схожі життє¬ві принципи, але протилежні темперамен¬ти, однаково ставитися до виховання дітей, але мати інший тип емоційного реагуван¬ня. Тобто сім'я виявляє різні психологічні «зони», в яких відносини подружжя колива¬ються від «повної сумісності» до «несуміс¬ності». Складність досягнення психологічної су¬місності передусім у тому, що внутрішнє життя кожної людини являє собою справж¬ній світ зі своїми власними законами. Як же відбувається у подружньому житті вза¬ємодія таких світів? Подружжя, що живе в постійних супереч¬ках, повинно усвідомити: хронічні зіткнен¬ня — показник досить серйозної несумісно¬сті, яка загрожує дальшим розладом сто¬сунків. Якщо сім'я не подолає цю стадію, вона мало-помалу переходить до стійкої незлагоди, яка стає визначальною рисою психологічного клімату. Усе починається зі сварок. Енергія доброзичливості вже роз¬сіялася, набирає енергії ворожість. По¬дружні зіткнення стають дедалі більше не¬примиренними, стосунки загострюються, зростає подружня відчуженість. У сварках вже не шукають істину, а зриваються на звинувачення, образливі епітети, уїдливо підмічають і висміюють помилки та вади один одного. Дійсна причина конфліктів відходить на задній план, а стосунки поступово набира¬ють форми психологічної боротьби, де су¬перники вже не завжди церемоняться один з одним. Важче стає миритися. На очах сім'я як спільність перестає існувати, та порятунок ще можливий. Подружжю потрібні бук¬вально відчайдушні зусилля, щоб урятува¬ти залишки поваги і взаєморозуміння. Ко¬ли ж це не вдається, сім'я скочується до сумнозвісної стадії скандалів. Важливо підкреслити — подружжю, яке дійшло до стадії психологічної війни, жити разом не тільки немає сенсу, а й небезпечно. Краще у таких випадках розлучатися і спробувати відновити власну здатність до доброти, теплих почуттів. Вони можуть ста¬ти у нагоді, а точніше просто необхідні в подальшому житті кожного.
