Вибрана мною тема "Формування та зміцнення доходної бази Державного бюджету”, являється дуже актуальною на сьогодняшній день, бо в умовах перехідної економіки і створення ринкового середовища бюджет залишається важливим інструментом управління і формування фінансової політики держави. Побудова моделі економіки ринкового типу вимагає теоретичного переосмислення і практичного дослідження місця і ролі бюджету, його доходної частини, в економічній системі держави. Сьогодні все більшого значення набуває питання використання бюджету як найбільш дійового інструменту управління економіки, збалансованості його доходів і видатків, фінансового забезпечення діяльності органів виконавчої влади при здійсненні перед ними Констітуцією України функцій. Значення бюджету посилюється ще й тим, що в умовах економіки перехідного типу держава змушена взяти на себе функцію перерозподілу своїх фінансових ресурсів через фінансову систему для забезпечення соціальних гарантій населення, фінансування соціально-культурної сфери , міждержавних економічних відносин. Мобілізація фінансових ресурсів до бюджету стала однією з найважливіших проблем створення сприятливих економічних умов господарювання суб’єктів підприємницької діяльності. В першому розділі, наряду з основопологаючими категоріями, освітлюється суть і значення державного бюджету, бюджетної системи України, їх становлення і розвиток.Розкривається питання про бюджет, як головної ланки фінансів. У процесі докорінного реформування економіки важливим є визначення того, що макроекономічна стабілізація не можлива без значної, глибокої перебудови державнтх фінансів у цілому і зокрема бюджету як центральної їх ланки. Бюджет – це не тільки фінансовий план, у якому особлива увага приділяється механізмам платежів, обліку, й звітності, він одне з основних знарядь макроекономічної стабілізації й економічного зростання. Це зумовлює необхідність проведення комплексу заходів щодо забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів і здійснення витрат, постійного аналізу доходів і витрат бюджету в плані їх впливу на економіку. Основною умовою бездефіцитності бюджету є стійкість економіки і дотримання пропорцій між доходами і видатками. На- жаль, в Україні відсутні обидва ці чинники. Другий розділ присвячений аналізу доходної бази Державного бюджету України. В ній проводиться також аналіз податкових та неподаткових надходжень, викриваються недоїмки по цих надходженнях, при аналізі застосовується досвід країн з ринковою економікою та країн з перехідною економікою, по формуванню доходів бюджету. Бюджетні відносини потребують державного регулювання. Воно досягається зокрема шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності, через впровадження виваженої податкової політики. Шляхи зміцнення доходної бази Державного бюджету України, розкриваються у третьому розділі.У цьому розділі запропоновуються і розглядаються шляхи вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює доходи Державного бюджету. Особе місце у роботі виділяється використанню позик і кредитів, як доходного джерела державного бюджету. В заключенні зроблені висновки, щодо формування дохідної бази Державного бюджету. При написанні роботи були використані законодавчи та нормативні документи, по питанням формування та регулювання Державного бюджету, посібники та єкономічні періодичні видання.
РОЗДІЛ 1
Бюджет – головна ланка фінансів держави.
1.1. Бібліографія з проблем формування та зміцнення доходної бази Державного бюджету України.
Розглядаючи питання бібліографії з проблем формування та зміцнення доходної бази державного бюджету, перш за все звернемо увагу на добірку законодавчих та нормативних актів України щодо Державного бюджету україни.
1. Закони України "Про Державний бюджет уУкраїни на 1992-1999 роки”, в статтях законів затвержується бюджет, установлюються доходи, розподіляються видатки, затверджуються суми доходів, податкових та неподаткових надходжень та інші. 2. Постанова Верховної Ради " Про структуру бюджетної класифікації ” показує класифікацію доходів і видатків у державному бюджеті України 3. " Причини невиконання доходної частини Державного бюджету та заходи, щодо удосконалення законодавства і підвищення відповідальності керівників усіх рівнів за дотримання бюджетної дисциплини " висвітлені у Постанові Кібінету Міністрів України від 16.05 96р. 4. " Висновки щодо проекту Закону " Про Державний бюджет на 2000 рік ” наведені у ПостановіВРУ з питань бюджету від 5.10 99 року.
Також у 1999 році виданий інформаційно-аналітичний довідник для народних депутатів україни. Комітет ВРУ з питань бюджету. Група фіскального аналізу при Комітеті ВРУ з питань бюджету " Бюджет 2000 ", в якому проведений аналіз виконання Державного бюджету у 1999 році та проведений прогнозний аналіз стосовно бюджету-2000. Ще видана добірка : Аналіз проекту Закону України " Про Державний бюджет України на 2000 рік ". Рахункова палата України , Київ 1999 рік , де також наведений прогнозний аналіз податкових та неподаткових надходжень до Державного бюджету у 2000 році, прогноз наповнення доходної частини бюджету, прогноз державного боргу та інше. У цьому ж році вийшов збірник " Бюджет і податковий огляд” виданий Групою фіскального аналізу при Комітеті ВРУ з питань бюджету., де наведені законодавчі та нормативні акти, щодо бюджету та податкової системи україни, проведений аналіз, виявлені недоліки. Взагалі, на даному етапі не має наукових досліджень, у яких би комплексно розглядалися теоретичні основи і практичні методи призначення і ролі бюджету в умовах ринкового середовища. Питання бюджету досліджувалися в працях О.Д.Василика, З.М. Васильченко, С.А. Буковинський. О.Д.Заруби, А.М.Мороза, В.М.Суторміной та інших.
У праці С.А.Буковинського " Становлення та шляхи розвитку бюджетної системи України”, доказана об’єктивна необхідність бюджету, його використання як механізму розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів між верствами населення, галузями економіки і регіонами. В умовах перехідної економіки формування і використання бюджету має свої особливості і закономірності. Показано зв’язок показників бюжетних призначень з макроекономвчними показниками, методи і форми використання бюджету для формування фінансової політики. Запропоновані шляхи удосконалення бюджетного процесу і на цій основі активізації інвестиційної і соціальної політики.
У праці З.М.Васільченко "Бюджетні методи регулювання економічних і соціальних процесів в державі” особливе значення приділяється таким питанням як бюджет, бюджетне регулювання, бюджетна система України, розглянуті методи регулювання економічних і соціальних процесів.
У збірнику "Бюджетні повноваження парламенту”, який вийшов у 1997 році особливе місце приділяється аналізу процедур та тенденцій подання і прийняття законів про бюджет у 1992-1997 роках. Розглядаються статті та норми законів. Розглядається опит складання бюджетів розвинутих країн.
Практика використання бюджету, бюджетного механізму в нових ринкових умовах ще не затвержена в повній мірі, що обумовлено як об’єктивними, так і суб’єктивними факторами.Незважаючи на важливість змін, що відбуваються у бюджетній сфері у вітчизняній науковій літературі - це мало досліджена проблема. Так у 1995 році виходить збірник Деркач І.І. та Гордєєвой Л.Л. " Бюджет і бюджетний процес на Україні ", у якому наводиться визначення бюджету, бюджетного процесу, розглядаються етапискладання бюджетного процесу.
У 1997 році виходить навчальний посібник ЕпіфановаЛ.О., Сало І.В., Д’яконової І.Л. Бюджет і фінансова політика України”, у книзі викладено основні моментибюджетної системи України, роз’яснено суть доходів і видатків бюджету, механізм формування державних централізованих фондів, питання соціального захисту населення, особливості фінансового контролю.
У 1999 році виходить посібник Пасічника Ю.В.” Бюджетна система”. У посібнику послідовно розглянуто становлення бюджетних систем в окремих зарубіжних країнах та Україні. Відносно України –розглянуті бюджетні відносини від перших київських князів до сьогодння. Наведено структуру бюджетної системи України, подано характеристику основних її складових частин. Особливу увагу приділено нормативній базі функціонування бюджетної системи, бюджетного процесу, доходній та витратній частині, бюджетному контролю та інформаційному забезпеченню. Розглянуті також сучасні етапи бюджетних систем в окремих зарубіжних країнах та внесок зарубіжних та українських вчених в наукове забезпечення функціонування бюджетних систем.
У 1999 році з’являється книга Юрая Ненеця " Державні фінанси”, в якій розглянуто суть та значення Державних фінансів, фінансової системи. А також наведені приклади розвитку податкових систем у різних країнах, розглянуті ставки податків, шляхи збільшення податкових та неподаткових надходжень на прикладі країн з розвинутою економікою.
Що стосується питань податкової політики та податків, то у 1997 році виходать збірник Д’яконової І.І.” Податки і податкова політика в Україні ", де розглянуто всі види податків, їх ставки, їх роль в податковій системі України, виконавчі органи, контроль за надходженнями податків та інше.
Окрім наведеного вище наукового та законодавчого матеріалу при написанні дисертації були використані публікації в періодичних виданнях.
1. " Шляхи розвитку бюджетної системи України " дуже добре висвітлені у статті Буковинського С.А., Ж-л ”Фінанси України” 4.97р. 2.Питання Державного бюджету України та особливості бюджетної політики у 1998 році розглянуті у статті Р. Мітюкова " Державний бюджет України і бюджетна політика у 1998 році ”. Ж-л Фінанси України 3.98р.
3.Питання зовнішнього та внутрішнього боргу України та ефективність використання Державного кредиту, висвітлив в своїй статті Лютий І.О. " Державний боргіефективність використання Державного кредиту " Ж-л " Фінанси україни "9.99р. та інші.
4. В статті Мельнічука С.” Шляхи удосконаленнябюджетного процесу в Україні ", розглядається виконання доходної частини Державного бюджету, наведені нормативні показники, зроблено аналіз динаміки податкових та неподаткових надходжнь. Ж-л "Економічний часопис”4.99р.
Та інші.
1.2.Економічний зміст та значення Державного бюджету.
Прообраз бюджетних відносин почав зароджуватись з розвитком перших цивілізацій, коли вони почали оформлюватись в держави. Але пройшло багато століть, перш ніж бюджет вагомо ввій¬шов у практику державного господарювання і управління, а також в свідомість людей. Для цього необхідно було організувати функціонування економіки на основі товарно-грошових відносин, нап¬рацювати систему збирання і витрачання доходів, яка б задоволь¬няла більшу частину суспільства, налагодити виконання держа¬вою таких функцій, як захист від посягань інших держав, підви¬щення економічного і соціального розвитку нації. Все це у достатньо сформованому вигляді було досягнуто в XIX ст. Фінанси як економічна категорія сформувались на декілька сто¬літь раніше. Але бюджетні відносини поступово стали головними в фінансових. Бюджетні відносини почали виділятись в окрему ланку фінансових, коли ускладнився процес перерозподілу частини суспільного продукту і складнішим стало управління цим процесом. Так, в II половині XIX ст., коли відзначався бурхливий розвиток економіки Англії, Франції, Німеччинни, дещо нижчими темпа¬ми розвівалась економіка царської Росії, суттєво почали зростати надходження до бюджетів. Окремі локальні війни, які в цей час відбувались в Европі, також вимагали значних витрат. Окремі види надходжень досягали значних розмірів. Так, в Росії кінця ХЇХ ст. до 30% надходжень складала винна монополія. З початком першої світової війни в країнах, що воювали, від¬значалось різке збільшення видатків, що вимушувало уряди шу¬кати відповідні джерела надходжень. Потрібно також відзначити характерну особливість суспіль¬них відносин, що почала формуватись в середині XIX ст. Це ста¬новлення робочого класу, який став відігрівати помітну роль і відповідно вимагав задоволення своїх потреб — в першу чергу соціальних — в медичному, освітньому, духовному та інших нап¬рямках. Отже, в кінці XIX — на початку XX ст. бюджетні відносини стали вагомою складовою частиною фінансових і фактично виді¬лились в окрему галузь наукової економічної теорії та практичної діяльності. Бюджет як складова частина фінансових відносин має з ними певні спільні риси, але в наш час можливо виділити також харак¬терні особливості, а саме : — бюджет є основним інструментом перерозподілу національ¬ного доходу; — бюджет концентрує значні фінансові ресурси, які є осно¬вою задоволення першочергових економічних і соціальних пот¬реб держави; — задовольняючи першочергові потреби держави, бюджетні від¬носини є головними в фінансових відносинах; — бюджет є формою відображення інтересів суспільних груп, які реалізують ці інтереси через систему виборчого права. Бюджетні відносини органічно пов'язані з функціонуванням держави і мають відношення як до базиса, так і до надбудови. По відношенню до базиса — це частина економічної структу¬ри держави, для функціонування якої необхідна матеріально-фінансова база. По відношенню до надбудови — це способи, форми та мето¬ди виявлення таких відносин, адже бюджет має також і соціаль¬ну природу. Бюджетними відносинами можна назнати такі фінансові від¬носини, які складаються у державі з підприємствами, організа¬ціями всіх форм власності, а також населенням. Бюджет як самостійна економічна категорія є форма існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільчих відносин, які ви¬конують специфічне призначення — задоволення потреб як сус-підьства в цілому, так і його адміністративно-територіальних струк¬тур у фінансових ресурсах. Розглянемо визначення бюджету у сучасній економічній літе¬ратурі у трактовці українських та зарубіжних вчених, а також офі¬ційне тлумачення. В Законі України «Про бюджетну систему України» ( редак¬ція 1995 р.) в ст. 1 подається таке визначення бюджету: «Бюджет — це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Респуб¬ліки Крим та місцевими радами народних депутатів». Для з'ясування терміну «бюджет», звернемось до словника ін¬шомовних слів (1989 р.): 1. Розпис і грошових доходів і витрат держави, підприємства, установи на певний період; 2. Сукупність доходів і витрат особи, сім'ї за певний період. Отже, в Законі України «Про бюджетну систему України», а також інших підручниках та посібниках мова йде саме про бюд¬жет держави, який називають державним бюджетом. В зарубіжній практиці, то підтверджується деякими переклад¬ними виданнями на бюджетну тематику, зустрічається термін «бюд¬жет підприємства». Звернемось до окремих визначень терміну «державний бюджет». Державний бюджет - грошові відносини, які виникають у державі з юридичними і фізичними особами з приводу перероз¬поділу національного доходу (частково — і національного багатс¬тва) в зв'язку з утворенням і використанням бюджетного фонду, який призначений для фінансування народного господарства, со¬ціально-культурних заходів, потреб оборони та державного уп¬равління (Родіонова В.М., 1993 р.). Державний бюджет є основним фінансовим планом держави на поточний рік, який має силу закону. За матеріальномим зміс¬том державний бюджет — централізований фонд грошових коштів держави, а за соціально-економічною суттю - основний ва¬жіль перерозподілу національного доходу (Дробозіна Л.О., 1995 р.). Державний бюджет - система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, підприємствами, організаціями різних форм власності й населення – з другого, для формування і використання централізованого фонду державних грошових ресурсів з ме¬тою задоволення суспільних потреб (Бескид Й.,М., 1996 р.). Державний бюджет як економічна категорія відображає реаль¬ні виробничі відносини, відтворює відносини розподілу, перерозподілу, концентрує рух грошової маси як самостійної вартості, що нібито не пов'язана з рухом товарної маси (Єпіфанов А.О., СалоЇ.В.,ДяконоваІ.І., 1997р.). Державний бюджет України — централізований фонд фінан¬сових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України (ВасиликО.Д., 1997р.) Отже, розглянувши бюджет як економічну категорію, можливо побудувати складові частини цього поняття.
Рис.1. Структурна схеми складових частин терміну "бюджет ".
На початок 1997 р. в Україні місцеві бюджети, бюджети Автономної Республіки Крим та міст Києва і Севастополя включали: бюджет Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастопо¬ля, 24 обласних бюджети, 443 міських бюджети міст обласного і районного підпорядкування, 490 районних бюджетів, 120 район¬них бюджетів у містах, більше 900 бюджетів селищних рад, а також понад 10 тисяч бюджетів сільських рад. Розглядаючи економічний зміст бюджету, будемо оперувати такою його складовою частиною, як бюджет Держави, беручи до уваги те, що він складається з Державного бюджету, бюджетів м.Києва, м. Севастополя, Автономної Республіки Крим та місце¬вих бюджетів. Бюджет акумулює і перерозподіляє значну частину фінансо¬вих ресурсів держави, в тому числі національного доходу, що дає можливість державним органам влади реалізувати зовнішню і внутрішню політику, вирішувати відповідні економічні і соці¬альні проблеми. Саме від обсягів бюджетних ресурсів залежить ступінь вирішеності цих проблем. Економічне значення бюджету полягає в можливості парла¬менту та уряду держави шляхом реалізації податкових відносин, митних зборів та платежів, регулювання банківських ставок та інших фінансових механізмів реально впливати на мобілізацію фінансових і пов'язаних з ними матеріальних ресурсів на пріоритетні напрямки економічної і соціальної політики. Тому бюджет може мати вплив на покращення структури суспільного виробництва, її подальший розцінок, оптимізацію пропорцій між галузями народного господарства, розподіл видатків між регіонами, матеріальною та нематеріальною сферами народного господарст¬ва, на забезпечення соціальних потреб, в тому числі соціального захисту населення. Бюджет держави є основною ланкою її системі фінансових планів, він є зв'язуючим елементом, оскільки об'єднує їх в цілу систему, визначаючи на конкретний термін взаємини держави з різними господарюючими структурами та населенням. Зважаючи на необхідність вирішення таких життєво важливих для всього суспільства питань, бюджет має силу закону. Саме бюджет як основний фінансовий план держави затверджується державними органами. В Україні Державний бюджет затверджується Верховною Ра¬дою України, а інші бюджети — відповідними державними органа¬ми нижчого рівня. Так, бюджет Автономної Республіки Крим — Верховною Радою Автономної Республіки Крим, бюджет області — обласною радою, бюджети районів — районними радами. Сутність бюджету, його економічну природу складають еко¬номічні відносини. При функціонуванні цих відносин чітко виді¬ляються три учасники —держава, господарюючі суб'єкти та насе¬лення: — держава має необхідність у фінансових ресурсах для вико¬нання своїх функцій; — господарюючі суб'єкти всіх форм власності та напрямків діяльності як постачають грошові ресурси державі, так і можуть їх отримувати від неї в залежності від місця і ролі в системі еконо¬мічних відносин; — населення, яке може бути як платником податків (в основ¬ному, особи працездатного віку), так і отримувачем грошових коштів (допомога дітям, матерям, малозабезпеченим, інвалідам, пенсіоне¬рам тощо). Сутність бюджету реалізується через його функції — з яких досить чітко можливо виділити дві — розподільчу і контрольну. Через розподільчу функцію держава контролює в своїх руках всі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з найбільшою ймовірною ефективністю. Жодна з інших ланок фі¬нансів не здійснює такого багатопрофільного перерозподілу як по вертикалі, так і по горизонталі економіки. Це перерозподіл між міністерствами, відомствами, напрямками між блоками галузей, територіальний розподіл. Сфера дії розподільчої функції досить значна. Це пояснюєть¬ся тим, що в бюджетні відносини вступають практично всі чле¬ни суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий доход, який утворюється в суспільстві. Суть контрольної функції поля¬гає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розпо¬діл. Основа контрольної функції — рух бюджетних ресурсів як в частині збору, так і розподілу бюджетних ресурсів. Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих економічних форм доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення. За рахунок доходів формується фінансова база діяльності дер¬жави, а за рахунок видатків забезпечуються економічні і соці¬альні потреби всіх членів суспільства. Дохідна база всіх бюджетів формується за рахунок закріплених законами держави джерел доходів по відповідній ланці бюджетної системи. Через бюджет фінансова діяльність органів управління отримує цілком визначену в законодавчому і нормативному плані базу для залучення й витрачання грошових коштів. Бюджет дає органам влади, які його затверджують, можливість контролювати діяльність виконавчо-розпорядчих ор¬ганів, що складають і виконують бюджет. Хоча можли¬вості такого контролю обмежені. Конституцією України надано виняткове право за¬тверджувати бюджет держави Верховній Раді, а ад¬міністративно-територіальні бюджети — відповідним представницьким органам. Після затвердження Держав¬ний бюджет набуває сили закону. Бюджети всіх рівнів складаються та виконуються згідно з бюджетною класифікацією. Бюджетна класифікація — це єдина міжнародна си¬стема функціонального групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками; вона забезпечує можливість порівнювати бюджетні дані різних бюджетів, дає змогу визначитись щодо характеру регулюючих дій держави по надходженню дохідних джерел і напрямах використання одержаних коштів. Бюджетна класифікація — обов'язкове групування доходів і видатків бюджету по підрозділах (однорідних ознаках) з наданням цим підрозділам точних назв і по¬рядкових номерів (статтей). Бюджетна класифікація забезпечує чіткість бюджет¬ного планування і прогнозування, а також надає мож¬ливість об'єднувати як окремі індивідуальні кошториси, так і складати зведені кошториси видатків по відповідних ланках бюджетної системи. Без бюджетної класифікації практично неможливо складати проекти бюджетів, зівставляти видатки по однотипних установах, які фінансуються із бюджету, визначати рівні видатків по них чи аналізувати бюджети за кілька років. Бюджет¬на класифікація надає системності даним окремих кошторисів, бюджетів і зведених бюджетів. Звіти про виконання кошторисів і бюджетів склада¬ються за тією ж класифікацією, за якою складаються кошториси й бюджети, це дозволяє провадити глибокі перевірки і аналізи використання коштів за кошториса¬ми видатків і бюджету в цілому. Основою бюджетної класифікації доходів є джерела доходів, а основою класифікації — цільове використання коштів. Дані групуються також по галузевих та відомчих ознаках, що відображає як зобов'язання, так і розміри фінансування. Бюджетне регулювання передбачає законодавче за¬кріплені відсоткові відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, встановлені на даній території, а також дотації і субвенції до бюджетів адміністративних територій відповідно до техніко-економічних обгрунтувань, в які включаються: статис¬тичні дані про економічний, соціальний, природний та екологічний стан зазначених регіонів; розрахунки необхідних витрат для вирівнювання економічного, со¬ціального й екологічного стану та ефектавного викори¬стання природних ресурсів територій; інформація про урядові та регіональні програми подолання нерівностей між адміністративними територіями, про виконані в по¬передні роки програми й досягнуті результате про діючі програми та програми, що розробляються, з прогнозом наслідків їх виконання. Регулювання бюджетів впорядковує суспільні відно¬сини при мобілізації у бюджет коштів і при їх розподілі й перерозподілі між ланками бюджетної системи, при фінансуванні видатків за рахунок одержаних доходів та всього процесу виконання бюджету. Держава організовує бюджетні відносини відповідно до своїх інтересів. Бюджетне регулювання охоплює всі форми впливу держави на проведення бюджетної політики, починаючи від прийняття закону про державний бюджет або рішен¬ня місцевої ради народних депутатів про місцевий бюд¬жет і аж до їх застосування державними органами. У необхідних випадках бюджетна політика держави здійснюється в примусовому порядку (списання коштів бюджету з підприємств-платників, недоїмка на відповідні дати). В цілому проведення бюджетної політики здійснюється за допомогою низки законодавче чи нор¬мативне закріплених дозволів і заборон, що внутрішньо пов'язані між собою, наприклад, дозвіл на використання коштів або заборона їх витрачати в рамках бюджетного фінансування. Бюджетне фінансування — це безповоротне направ¬лення коштів відповідних бюджетів (державного, облас¬ного, міського, районного, селищного, сільського) на утримання закладів освіти, охорони здоров'я або інші заходи згідно з кошторисом видатків по кожному закла¬ду, установі чи міроприємству або згідно зі зведеними кошторисами витрат по міністерству, відомству, управлінню. Бюджетне фінансування будується на принципах: обгрунтованосгі величини витрат; чіткого цільового ви¬користання коштів; обліку виконання запланованих в бюджеті заходів; контролю за ефективним використан¬ням коштів. Висвітлення теми бюджету буде неповним, якщо не торкнутися питання про створення резервів бюджету. Бюджетні резерви — це фонди непередбачених вит¬рат, які створюються у відповідних бюджетах для безпе¬ребійного фінансування запланованих в бюджетах за¬ходів за умов зниження доходів чи у разі фінансування непередбачених витрат невідкладного характеру. Розміри бюджетних резервів залежать від співвідно¬шення доходів і видатків бюджетів і, як правило, не пе¬ревищують 3 % обсягів бюджетів. До бюджетних резервів зараховують і оборотну касо¬ву готівку — кошти, що резервуються у відповідних бюджетах для покриття тимчасових касових розривів, які виникають у процесі виконання бюджетів. Суми обо¬ротної касової готівки встановлюються при затвердженні відповідних бюджетів. Обов'язковою умовою використання оборотної касо¬вої готівки є повне її повернення на кінець року. В цьому її відмінність від інших бюджетних резервів, використання яких не передбачає безпосереднього їх відтворення, за винятком фінансування заходів на умо¬вах повернення витрачених коштів до бюджету, з якого вони були одержані. На виконання як державного, так і місцевих бюд¬жетів впливають такі чинники: зростання валового внутрішнього продукту, розширення підприємствами всіх форм власності обсягів випуску товарів та їх реалізації, збільшення обсягу виробництва і закупок сільськогосподарської продукції, зростання заробітної плати по установах, що фінансуються з бюджету. Поряд з цим держава має проводити заходи по забезпеченню жорсткого режиму економії коштів, це дасть змогу зменшити видатки бюджетів усіх рівнів та збільшити виділення коштів на інвестиційну діяльність. Важливе значення у виконанні Державного бюджету займає бюджетний процес. Бюджетний процес починається з аналізу звітних даних по виконанню Державного та місцевих бюджетів за попередні роки, з виявлення тенденцій у виконанні дохідної і видаткової частин бюджету. Де¬тально аналізуються надходження по окремих податках, визначаються збільшення чи зменшення доходів по кожному виду податків, їх вплив на виконання доходів бюджетів різних ланок бюджетної системи. Аналогічно аналізується виконання видаткової частини як Держав¬ного, так і місцевих бюджетів. Організація бюджетного процесу здійснюється відповідно до Закону про бюджетну систему України, рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих ор¬ганів. Реалізація законодавчих і нормативних актів по бюджетних повноваженнях відповідних рад відбувається шляхом складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів усіх ланок бюджетної системи. Чітко регла¬ментований нормативними актами цей порядок має на¬зву бюджетвого процесу. У бюджетному процесі задіяно багато суспільних відносин, що регулюються відповідними законодавчими та нормативними актами і які через них набувають фор¬ми бюджетних відносин. Бюджетний процес від початку складання, проекту бюджету і до затвердження звіту про виконання бюджету проходить під контролем Верховної Ради України і місцевих органів влади. Це дисциплінує всі органи управління, які виконують бюджети відповідних рівнів. Розглядаючи законодавчі і нормативні акти, які регламентують бюджетний процес, в останньому можна виділити такі етапи: — складання проекту бюджету; — розгляд бюджету; — затвердження бюджету; — виконання бюджету; — складання, розгляд і затвердження звіту про ви¬конання бюджету. Розглянемо етапи бюджетного процесу в розрізі його складових частин, виконавців та термінів. Для більш чіткого уяснення ці етапи зведемо в таблицю. Етапи бюджетного процесу на загальнодержавному рівні. Етапи Складові частини Виконавці Термін 1 складання
2.Розділ
3. Затверд ження
4.Виконання і контроль
5. Звіт про виконання 1. Розробка основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України 2. Розробка і подання ПрезидентуУкраїни бюджетної резолюції 3. Затверження Правил оформлення проекту Закону про державний бюджет 4. Організація складання проекту Державного бюджету 5. Складання попереднього проекту зведеного бюджету України
1. Розгляд попереднього проекту зведеного бюджету (в розрізі доведених до них показників) та внесення пропозицій 2. Розгляд внесених пропозицій. Їх узагальнення і подання проекту Зведеного та Державного бюжетів на розгляд Кабінету Міністрів 3. Розгляд проекту закону про Державний бюджет і подання його його Президенту України 4. Розгляд проекту Державного бюджету і внесення його Верховній Раді 5. Розгляд проекту Закону про Державний бюджет
1. Прийняття рішення про затверження Закону про Державний бюджет і подання цого на підпис Президенту 2. Підпис Закону про Державний бюджет
1. Виконання
2.Контроль
1. Подання звіту про виконання державного бюджету Верховній Раді 2. Складання зведеного звіту 3. Розгляд і затвердження звіту про виконання Державного бюджету 4. Публікація звітів про Державний бюджет та зведений бюджет Міністерство економіки за участю Міністерства фінансів, Національного банку України, інших міністерств і відомств Верховна Рада
Верховна Рада
Кабінет Міністрів
Міністерство фінансів
Міністерства і відомства
Міністерство фінансів
Кабінет Міністрів
Президент України
Верховна Рада
Верховна Рада
Президент України
Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державне казначейство
Рахункова палата, інші державні органи
Президент України
Міністерство фінансів Верховна Рада
Верховна Рада До 1 червня
До 15 червня
2 тижні після доведення
До 15 серпня
До 15 вересня
До 2 грудня . Кінцевий термін 30 грудня
У 2 тижневий термін після отримання Протягом року
Постійно
До 1 травня року. наступного за звітним
Класифікація цих етапів має певну умовність, тому що всі етапи тісно пов’язані між собою, і в процесі виконання бюджету може мати місце, як це було в 1998 році, повернення до коректування державного бюджету в бік зменшення за видатковою частиною. Що було здійснено згідно з указом Президента. Отже, бюджет є досить складною і динамічною категорією, яка залежить під багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів, і тому його зміст, структура, склад доходів і видатків, нормативна база функціонування різні в кожному історичному періоді, а та¬кож по відношенню до конкретної держави. Свої характерні риси має бюджет і в ринковій економіці. Ринкова економіка має пенні характерні особливості, що відрізняють її від попередніх господарських систем. Потрібно також відзначити, що кожна країна формує свою економіку, і країни, що цю форму господарювання вибрали пріоритетною, вносять певні риси, які несуть відбиток націо¬нальних ознак. Але ринкова економіка має загальні характерні особливості, які проявляються в усіх державах з цією формою господарювання. Це відносно самостійне господарювання під¬приємств, організації без суттєвого втручання держави у ви¬робничий процес, конкуренція між товаровиробниками за рин¬ки збуту тощо. Але ринковий механізм в повній мірі не може вирішити такі важливі для держави питання економічного ха¬рактеру, як розвиток наукомістких технологій, фундаменталь¬них досліджень, малорентабельних, але суснільно важливих ви¬робників, підтримання функціонування складних і ризикова¬них програм (океанографічні, космічні дослідження). Ринкові процеси не завжди підлягають прогнозуванню, а інколи приз¬водять до суттєвих втрат фінансових і матеріальних ресурсів. Прикладом може бути фінансова криза, яка в 1998 році охопила приблизно 40% країн світового співтовариства. Ринковий механізм господарювання в основному направле¬ний на економічну сторону людської діяльності, суттєво не за¬чіпаючи соціальну сторону. Але ж суспільство є єдиним орга¬нізмом, і його існування пов'язано з оптимальним вирішенням як економічних питань в повному обсязі, так і соціальних. Ось чому ці питання, які не в повній мірі може вирішити ринковий механізм, бере на себе держава, використовуючи різні методи, які отримали назву державного регулювання. Державне регу¬лювання може здійснюватись в економічному і соціальному нап¬рямках. Розглянемо економічний напрямок. Економічне регулювання може здійснюватись прямими та неп¬рямими методами. До прямих мегодів можливо віднести законодавчі та інші нормативні акти, які безпосередньо регулюють «правила гри» всіх учасників економічних відносин — держави, господарюючих суб'єк¬тів, населення. Саме цими системами визначаються ставки подат¬ків, інших зборів, механізм їх стягнення, відповідальність за по¬рушення цих «правил гри». Ці акти є основою господарської ді¬яльності. До непрямих методів належать дії державних органів щодо перерозподілу бюджетних ресурсів, визначення складових частин бюджетних ресурсів, основні напрямки їх використання. Велике значення бюджету і для соціального напрямку. Це до¬сягається згідно із законодавчо закріпленим механізмом в кожній конкретній державі. В залежності від особливостей державного устрою, національних традицій, правлячої коаліції партійних об'єд¬нань, рівня економічного розвитку держави та інших факторів бюджетом утримуються складові частини соціальної сфери — на¬ука, культура, спорт, охорона здоров'я, освіта, допомога інвалі¬дам, пенсіонерам тощо. Досягти оптимального співвідношення між економічним та соціальним напрямками — значить задовольнит
