ПРИЗНАЧЕННЯ І БОЙОВІ ВЛАСТИВОСТІ ГРАНАТ Ручні осколкові гранати призначені для ураження ос¬колками живої сили противника у ближньому бою (під час атаки, в окопах, сховищах, населених пунктах, лісі, горах). Залежно від дальності розлітання осколків гранати діляться на наступальні та оборонні. БУДОВА РУЧНОЇ ОСКОЛКОВОЇ ГРАНАТИ РГД-5 Ручна осколкова наступальна граната РГД-5 (мал. ) складається з таких частин: корпус із трубкою для запалу, розривний заряд, запал. Корпус складається з двох частин — верхньої і нижньої. Верхня частина складається із зовнішньої оболонки (її називають ковпаком) і вкладиша
ковпака. До верхньої частини корпусу за допомогою ман¬жети прикріплюється трубка запалу, яка герметизує роз¬ривний заряд у корпусі. Щоб запобігти забрудненню труб¬ки при зберіганні, в неї вгвинчується пластмасова пробка. При підготовці гранати до кидка замість пробки в трубку вгвинчується запал. Нижня частина, корпусу складається із зовнішньої оболонки (її називають піддоном) і вкладиша піддона. Розривний заряд заповнює корпус і служить для роз¬риву гранати на осколки.
БУДОВА РУЧНОЇ ОСКОЛКОВОЇ ГРАНАТИ Ф-1 Ручна осколкова оборонна граната Ф-1 (мал. ) призначена для ураження живої сили переважно в обо¬ронному бою. Оскільки осколки розлітаються на значну відстань, кидати її можна тільки з укриття, ВМП, бро¬нетранспортера. Граната Ф-1 складається з корпусу, розривного заряду і запалу. Корпус гранати чавунний з повздовжніми і попе¬речними борозенками, по яких він звичайно і розриваєть¬ся на осколки. У верхній частині корпусу є нарізний отвір
для вгвинчування запалу. При зберіганні, транспортуванні і перенесенні гранати у корпус вгвинчується пластмасова пробка. УЗРГМ — уніфікований запал ручної гранати модер¬нізований (мал. ) — призначається для вибуху розрив¬ного заряду гранат РГД-5 і Ф-1. Він складається з ударно¬го механізму і власне запалу. Ударний механізм служить для запалювання капсу-Ля-запалювача. Він складається з трубки ударного меха¬нізму, з'єднувальної трубки, напрямної шайби, бойової пружини, ударника, шайби ударника, спускового важе¬ля і запобіжної чеки з кільцем. Власне запал призначений для вибуху розривного за¬ряду гранати. Він складається із втулки-уповільнювача, капсуля-запалювача, уповільнювача і капсуля-детонатора. Запали завжди мають бути у бойовому стані. Розби¬рати запали і перевіряти роботу ударного механізму ка¬тегорично забороняється.
БУДОВА РУЧНОЇ ОСКОЛКОВОЇ ГРАНАТИ РГН Ручна граната наступальна РГН призначена для ураження живої сили противника при наступі. Граната РГН (мал. ) складається з верхньої і нижньої частин. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети прикріплюється стакан для ударно-дистанційного запа¬лу. Розривний заряд заповнює корпус і служить для йо¬го розриву на осколки. Радіус розльоту осколків до 25 м.
БУДОВА РУЧНОЇ ОСКОЛКОВОЇ ГРАНАТИ РГО Ручна граната оборонна РГО призначена для уражен¬ня живої сили противника переважно в оборонному бою. Граната РГО (мал. ) складається з таких частин: корпусу із стаканом для запалу, розривного заряду, удар¬но-дистанційного запалу. Корпус складається з двох час¬тин — верхньої і нижньої. Верхня частина складається Із зовнішньої і внутрішньої напівсфер. До верхньої частини корпусу за допомогою манжети прикріплюється стакан для запалу. Нижня частина корпусу також складається із зовнішньої і внутрішньої напівсфер. Розривний заряд за¬повнює корпус і служить для його розриву на осколки, які уражають живу силу в радіусі до 200 м. При зберіганні гранати у стакан вгвинчується пластмасова пробка.
УДАРНО-ДИСТАНЦІЙНИЙ ЗАПАЛ При звільненні важеля (14) під дією пружини (17) удар¬ник вдаряє жалом (15) в капсуль-запалювач КВ-Н-1 (25), який викликає запалювання піротехнічних сумішей (23) і піротехнічної уповільнювальної суміші (27). Піротех¬нічні суміші швидко згоряють, і стопори (21) під дією пружин переміщаються в бік заглушки (24), вивільняючи движок (5). Движок пересувається пружиною і подає кап¬суль-запалювач КВ-Н-1 (4) під жало інерційного пристрою (8). При падінні на землю (при зустрічі з перепоною) ван¬таж (13) долає опір пружини (19), і жало (8) викликає спра¬цювання капсуля-запалювача КВ-Н-1 (4), при цьому спра¬цьовує капсуль-детонатор Б-37 ( 20) і відбувається вибух. У випадку неспрацювання по перепоні після вигорян¬ня піротехнічних уповільнювальних сумішей (27) через 3,2—4,2 с спрацьовує капсуль-детонатор Б-37 (20), а потім капсуль-детонатор 7К1 (1).
ПОВОДЖЕННЯ З ГРАНАТАМИ Гранати переносять у гранатних сумках (мал. ). Запали тримають окремо від гранат, при цьому кожний запал загортають у папір або клоччя. Гранати і запали потрібно періодично оглядати. На корпусі гранати, на трубках запалу і на самому запалі не повинно бути вм'ятин та іржі. Кінці запобіжної чеки ма¬ють бути розведені і без тріщин на загинах. Запалами, що мають тріщини і зелений наліт, користуватися не можна.; Переносячи гранати, слід оберігати їх від поштовхів, ударів, вогню, бруду, сирості. Підмочені та забруднені гра¬нати і запали треба протерти й висушити під наглядом, командира. Не можна суши¬ти гранати біля вогню. Заряджати гранату (встав¬ляти запал) дозволяється тільки перед її метанням. Забороняється: розби¬рати бойові гранати й усу¬вати в них несправності; пе¬реносити їх без сумок або за кільце запобіжної чеки;. торкатися гранати, що не. розірвалася після метання.
ПРИЙОМИ МЕТАННЯ РУЧНИХ ОСКОЛКОВИХ ГРАНАТ Метання гранати складається з підготовки до метання (зарядити гранату і зайняти вихідне положен¬ня) і самого метання. На навчальних заняттях з бойови¬ми гранатами одягають металеву каску. Гранату заряджають за командою «Підготувати гра¬нати», а в бою, крім того, і самостійно. Послідовність заряджання: дістати гранату із сумки лівою рукою, правою рукою зняти металевий ков¬пачок або вигвинтити пробку з трубки корпусу (мал., а). Тримаючи в лівій руці гранату, правою рукою дістати з гнізда сумки і розгорнути запал (мал. б). Вставити за¬пал у центральну трубку і загвинтити його (мал. 109, в). Граната готова до метання. Метання ручних осколкових гранат проводиться з різних положень: стоячи, з коліна, лежачи, а також у русі з БМП, танка, бронетранспортера і в пішому порядку (тільки нас¬тупальних гранат). Для метання гранати вибирається таке місце і займається таке положення, щоб можна було зро¬бити кидок без перешкод, тобто щоб на шляху польоту гранати не було гілок дерев, високої трави, дротів тощо.
Гранату кидають за командою «Гранатою вогонь!», а в бою, крім того, і самостійно. Послідовність метання: взяти гранату в пра¬ву руку і пальцями міцно натиснути на спусковий важіль (мал. а); продовжуючи натискувати на спусковий важіль, лівою рукою стиснути (випрямити) кінці за¬побіжної чеки (мал. б); утримуючи спусковий важіль у притисненому положенні, висмикнути запобіжну чеку (мал. , в), розмахнутись і кинути гранату в ціль (при метанні оборонної гранати одразу після кидка сховатись).
При метанні гранати стоячи з місця треба стати обличчям до цілі, взяти гранату в праву, а зброю в ліву руку (мал. , а), висмикнути запобіжну чеку, правою ногою зробити крок назад, зігнувши її в коліні, і, повер¬таючи корпус праворуч, зробити замах гранатою по дузі вниз і назад (мал. б); швидко випростуючи праву ногу і повертаючись грудьми до цілі, кинути гранату, проносячи її над плечем і випускаючи з додатковим рив¬ком кисті (мал. в). Вагу тіла в момент кидка перенес¬ти на ліву ногу, зброю енергійно відвести назад (мал. г). При метанні гранати з коліна треба прийняти по¬ложення для стрільби з коліна, утримуючи гранату пра-
вою рукою, а зброю — лівою; висмикнути запобіжну че¬ку, зробити замах гранатою, відхиляючи корпус назад і повертаючи його праворуч; трохи піднятись і кинути гранату, проносячи її над плечем і різко нахиляючись в кінці руху до лівої ноги (мал. ). При метанні гранати лежачи треба прийняти поло¬ження для стрільби лежачи, покласти зброю ва землю і взяти гранату в праву руку. Лівою рукою висмикнути запобіжну чеку і, спираючись об землю, відштовхнутись
від неї. Відсунувши праву ногу трохи назад, встати на ліве коліно (не зсовуючи його з місця) й одночасно про¬вести замах. Випростуючи праву ногу, повертаючись грудьми до цілі і падаючи вперед, кинути гранату в ціль; взяти зброю і підготуватись до стрільби. ; При метанні гранати в русі (кроком або бігом) тре¬ба, утримуючи гранату правою напівзігнутою рукою, а зброю — лівою, висмикнути запобіжну чеку. Під крок лівої ноги винести руку з гранатою вперед, назад і вниз (мал. а); на другому кроці (правою ногою) рука про¬довжує рух по дузі вниз з одночасним повертанням кор¬пуса праворуч (мал. б); на третьому кроці, виставив¬ши ліву ногу в напрямі до цілі на носок і зігнувши пра¬ву ногу в коліні, закінчити поворот корпуса і замах ру¬кою (мал. в). Використовуючи швидкість руху і вкладаючи у кидок послідовно силу ніг, корпуса і ру¬ки, кинути гранату, проносячи над плечем.
Для метання гранати з траншеї або окопу потрібно покласти зброю на бруствер, взяти гранату в праву руку і висмикнути запобіжну чеку; відставити (на скільки можна) праву ногу назад, прогинаючись у поясі і трохи
згинаючи обидві ноги, відвести праву руку з гранатою назад; спираючись на ліву руку, різко випростатися; ки¬нути гранату в ціль (мал. ), після чого сховатись у траншеї (окопі). У вікна і двері будинків, проломи у стінах, в амбра¬зури (це вертикальні цілі) кидати гранату треба по тра¬єкторії, яка наближається до прямої лінії. При цьому цілитися слід у верхній край цілі, оскільки до кінця сво¬го польоту граната втрачає швидкість і поступово відхи¬ляється вниз. Кидати можна стоячи, з коліна або з поло¬ження лежачи. Для ураження живої сили противника в окопі (тран¬шеї) треба кидати гранату під кутом до горизонту при¬близно 35—40 градусів, щоб вона падала по навісній траєкторії і менше перекочувалася через траншею і не відкочувалася вбік. При метанні гранати спусковий важіль відходить убік під дією бойової пружини, яка передає енергію ударнику. Ударник своїм жалом наколює капсуль-запальник. Іскра від капсуля-запальника переходить на уповільнювач, запалює його і, пройшовши крізь нього, передається капсулю-детонатору, який підриває розрив¬ний заряд гранати. Корпус гранати розривається, оскол¬ки розлітаються у різні боки.
ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА Тактична підготовка є основою польової виучки особо¬вого складу підрозділів і частин, їй підпорядковано вив¬чення усіх інших предметів бойової підготовки. Вона об'єднує в єдиний комплекс знання, вміння та навички, здобуті особовим складом на заняттях з вогневої, техніч¬ної, інженерної, стройової і фізичної підготовки, з цивіль¬ної оборони та інших навчальних предметів. Критерієм тактичної підготовленості особового складу підрозділів і частин є перемога в бою. У цьому підрозділі підручника даються основи теоре¬тичних знань, описуються прийоми і способи дій солда¬та у сучасному бою, сформовані досвідом минулих воєн, військових навчань і локальних конфліктів.
