Життя і діяльність Збройних Сил України визначають¬ся військовими статутами, у яких викладено зміст загаль¬них і посадових обов'язків військовослужбовців. Статути Збройних Сил України — це зведення зако¬нів військової служби, на основі яких проходять повсяк¬денне життя, виховання, навчання, бойова діяльність військ; у них роз'яснюється, як воїн має нести військову службу і навчатися військової справи, якими морально-бойовими якостями він повинен володіти, щоб бути надійним і вмілим захисником Батьківщини. Статути зобов'язують військовослужбовців сумлінно вивчати військову справу, бойову техніку і зброю, за¬пам'ятовувати все, чого їх навчають командири (началь¬ники); зразково виконувати показані їм військові прийо¬ми. Положення і вимоги статутів є обов'язковими для всіх військовослужбовців Збройних Сил України. Статути Збройних Сил України поділяються на зага¬льновійськові статути та статути родів військ. Загальновійськовими статутами Збройних Сил Укра¬їни е: Статут внутрішньої служби Збройних Сил Украї¬ни; Дисциплінарний статут Збройних Сил України; Ста¬тут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил Украї¬ни; Стройовий статут Збройних Сил України. Статут внутрішньої служби Збройних Сил України визначає повсякденне життя і діяльність військово¬службовців у військовій частині, загальні обов'язки вій¬ськовослужбовців і взаємовідносини між ними, правила внутрішнього розпорядку у військовій частині і її під¬розділах, обов'язки основних посадових осіб військової частини та її солдатів (матросів). Дисциплінарний статут Збройних Сил України викладає суть військової дисципліни, її вимоги, встано¬влені в армії види заохочень і стягнень, дисциплінарні права командирів (начальників), а також порядок по¬дання військовослужбовцями заяв, пропозицій і скарг. Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України визначає організацію і порядок несення гарні¬зонної та вартової служб, права й обов'язки посадових осіб цих служб. Стройовий статут Збройних Сил України визначає дії підрозділів і частин у пішому строю і на машинах, у розгорнутих, похідних строях і передбойових порядках, а також обов'язки військовослужбовців у строю та ін.
Військовослужбовці та взаємовідносини ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Військовослужбовець Збройних Сил України е за¬хисником своєї Батьківщини — незалежної, самостійної України. Військовослужбовець особисто відповідає за за¬хист і недоторканність держави. Військовослужбовець повинен неухильно дотримува¬тися Конституції і законів України та Військової прися¬ги; бути дисциплінованим, чесним, хоробрим, дорожити честю і славою Збройних Сил, своєї військової частини і гід¬ністю свого військового звання. Військовослужбовець має виявляти повагу до коман¬дирів (начальників) і старших, сприяти їм у підтриманні порядку та дисципліни, суворо додержувати правил вій¬ськової ввічливості та військового вітання, завжди одя¬гатися за формою, чисто й охайно. Військовослужбовець зобов'язаний твердо знати і сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України та свої обов'язки; постійно вдосконалювати вій¬ськові і технічні знання; знати і берегти зброю, бойову та іншу техніку; зберігати військове і народне майно; виявляти розумну ініціативу. Про все, що сталося з військовослужбовцем, і про зроблені йому зауваження він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому командирові (начальникові). Права та обов'язки військовослужбовців, що випли¬вають з умов військової служби, крім статутів, визнача¬ються законами України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і право¬вий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а та¬кож тимчасовими положеннями про проходження війсь¬кової служби громадянами України. Військовослужбовці мають усю повноту соціально-еко-номічних, політичних та особистих прав і виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією і законами України. За вчинені правопорушення військовослужбовці несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або криміна¬льну відповідальність згідно із законодавством України.
ВІЙСЬКОВІ ЗВАННЯ, ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ І ФОРМА ОДЯГУ Кожному військовослужбовцю і військовозобов'язано¬му присвоюється військове звання відповідно до закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу». Встановлено такі військові звання Збройних Сил України: у Сухопутних (материкових) і Військово-Повітряних си¬лах — солдати, сержанти, прапорщики, офіцери, генерали; у Військово-Морських силах — матроси (солдати), стар¬шини (сержанти), мічмани, офіцери, адмірали, генерали (табл. l)v Знаки розрізнення на форменому одязі військово¬службовців Збройних Сил України відповідають їх персональному званню. Це — погони і петлиці, на¬грудні знаки, знаки на головних уборах, погонах і петлицях, канти, лампаси.
Таблиця 1 ПЕРЕЛІК ВІЙСЬКОВИХ ЗВАНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ Армійські | Флотські
Рядовий склад Рядовий Матрос Старший солдат Старший матрос Сержантський і старшинський склад Молодший сержант Старшина 2-ї статті Сержант Старшина 1-ї статті Старший сержант Головний старшина Старшина Головний корабельний старшина Склад прапорщиків і мічманів Прапорщик Мічман Старший прапорщик Старший мічман Молодший офіцерський склад Молодший лейтенант Молодший лейтенант Лейтенант Лейтенант Старший лейтенант Старший лейтенант Капітан Капітан-лейтенант Старший офіцерський склад Майор Капітан 3-го рангу Підполковник Капітан 2-го рангу Полковник Капітан 1-го рангу Вищий офіцерський склад Генерал-майор Контр-адмірал Генерал-лейтенант Віце-адмірал Генерал-полковник Адмірал Генерал армії України На погонах сержантів і стар¬шин пришиваються нашивки відповідно до військового звання, а на петлицях прикріплюються відповідні ем¬блеми. Обов'язковим атрибутом знаків розрізнення вій¬ськовослужбовців Збройних Сил України є тризуб — символ незалежної України. Форма одягу військовослужбовців України встанов¬люється наказом міністра оборони (див. вклейку).
НАЧАЛЬНИКИ ТА ПІДЛЕГЛІ За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими. За військовими званнями начальниками є: сержанти і старшини — для солдатів і матросів однієї з ними військової частини; прапорщики і мічмани — для сержантів і стар¬шин, солдатів і матросів однієї з ними військової частини; молодші офіцери — для сержантів і старшин, солдатів і матросів; старші офіцери з військовими званнями «підпол¬ковник», «капітан 2-го рангу», «майор», «капітан 3-го рангу» — для прапорщиків, мічманів, сержантів, солдатів і матросів; генерали, адмірали, полковники, капі¬тани 1-го рангу — для молодших офіцерів, прапорщиків і мічманів, сержантів і старшин, солдатіві матросів. Начальник має право віддавати підлеглому накази і пе¬ревіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззасте¬режно виконувати накази начальника і ставитися до нього з повагою; якщо підлеглий вважає, що стосовно нього вчинено неправомірні дії, він повинен виконати наказ, а після цього може подати скаргу. Начальники -~ це посадові особи, яким статути нада¬ють певні права і обов'язки щодо підлеглих. Начальники, яким військовослужбовці підлеглі за службою, зокрема і тимчасово, стають прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий командир називається безпосереднім начальником. Військовослужбовці, які за своїм службовим станови¬щем і військовим званням не виступають відносно інших військовослужбовців начальниками або підлеглими, мо¬жуть бути старшими чи молодшими. Старшинство визначає військове звання. Старші за військовим званням мають пра¬во вимагати від молодших за званням додержання військо¬вої дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а та¬кож правил поведінки і військового вітання. Молодші за зван¬ням повинні беззастережно виконувати всі вимоги старших. У разі спільного виконання службових обов'язків військовослужбовцями, що не підлягають один одному, коли їх службові стосунки не визначені командиром (на¬чальником), старший із них за посадою, а за рівних по¬сад — старший за військовим званням є начальником.
