ЗНАЧЕННЯ ТУРИЗМУ ДЛЯ ДОПРИЗОВНОЇ ПІДГОТОВКИ Туризм -г- це не тільки форма масового відпочинку, фізичного загартування та зміцнення здоров'я допризов¬ників, а й ефективний спосіб підготовки їх до військової служби, формування необхідних навичок і вмінь. Важ¬лива роль у вихованні якостей особистості майбутнього воїна належить воєнізованим походам з елементами до¬призовної підготовки. Багатоденні воєнізовані походи проводяться на другому році вивчення курсу допризов¬ної підготовки як польові заняття.
ОСОБИСТА ГІГІЄНА ТА ХАРЧУВАННЯ У ПОХОДІ Юнак, який хоче взяти участь у туристичному поході, повинен бути фізично підготовленим, здоровим і мати на це дозвіл лікаря. Попередньо потрібно здійснити такі про¬філактичні заходи: вилікувати хворі зуби, пройти огляд у отоларинголога, позбутися мозолів на ногах, зробити профілактичні щеплення та ін. У туристичному поході слід дотримуватися правил особистої гігієни (дбати про чистоту обличчя, тіла, рук, ніг, зубів, одягу, взуття) та режиму дня (графіка руху на маршруті, харчування, відпочинку). Харчування має ком¬пенсувати затрати енергії: в раціоні повинні бути вуглево¬ди, жири, білки, вітаміни, мінеральні солі, питна вода. При визначенні потреби у продуктах організатори воєнізо¬ваних походів (викладачі допризовної підготовки, вчителі фізкультури) орієнтуються на власний досвід, можливості школи, мету туристської групи, тривалість походу. Надзвичайно важливе значення у поході має питна во¬да. На одного туриста на добу необхідно мати до 3 л води. У воді, як відомо, можуть бути хвороботворні мікроби та організми, а тому її необхідно кип'ятити. У спеку не слід часто пити, бо надмірна кількість води виділяється з ор¬ганізму з потом, забираючи з собою потрібні організму солі. Щоб поновити сольовий баланс, організм збільшує потребу в питній воді, а це викликає спрагу. Доцільно на сніданок напитися вдосталь, в обід випити до 0,6 л рідини, увечері знову напитися досхочу. В дорозі краще не пити; можна прополоскати рот і обмежуватися лише 1—2 ковт¬ками води. Продукти, підготовлені для походу, розкладають у по¬ліетиленові кульки по 1—2 кг і складають їх у великий мішок. Розподіляти продукти потрібно так, щоб кожний турист мав при собі весь запас продуктів (хліб, крупа, цу¬кор тощо) і міг би користуватися ним окремо. Для приготування їжі та зберігання харчів у похід найкраще брати зручні, легкі алюмінієві відра, каструлі, казани з кришками.
СПОРЯДЖЕННЯ ДЛЯ ПОХОДУ Туристичне спорядження має бути міцним, легким, зручним, безпечним. Вибирають його відповідно до мети, тривалості, складності походу, кліматичних умов. Особисте спорядження — бавовняний (лижний, трену¬вальний) костюм чи бавовняний одяг на зразок військово¬го, легкий плащ у вигляді накидки з капюшоном (прогу¬мована тканина, хлорвінілова плівка), легка шапка з поля¬ми чи козирком, легкі черевики (кросовки або кеди з тов¬стою устілкою із повсті чи поролону), рюкзак, предмети особистого туалету, комплект білизни, дві пари шкарпе¬ток, нитки, голка, кухоль, столова (краще дерев'яна) лож¬ка, миска, сірники, ніж. Групове спорядження — легка сокира у чохлі (одна на 3—5 чоловік), 2 алюмінієві каструлі чи відра з дуж¬ками з дроту (ємність — по 0,7 л на людину), казани, складаний чи столовий ніж, аптечка (йод, бинти, вата, стрептоцидова емульсія, лейкопластир), чохли для посу¬ду, сталевий ланцюжок (2—3 м), сталевий трос діамет¬ром 3 мм, гачок з дроту для підвішування над вогнищем казанів, ополоник з довгою березовою ручкою, шнури, страхові карабіни та ін.
У похід тривалістю біль¬ше одного дня беруть намет (один на 3—4 чоловіки), спальний мішок чи легку вовняну ковдру на кожного, светр, запасні шкарпетки, електричний ліхтар, карту. У кожного туриста має бути компас, щоб орієнтуватися на маршруті походу. Важливо правильно скласти речі в рюкзак (мал. 201): на дно покласти картон, спочатку скласти важкі речі (кульки з про¬дуктами, консерви), потік* — решту так, щоб рюкзак був збалансованим. У тій частині рюкзака, що буде біля спини, укладають м'які речі. Намет у чохлі прив'язують зверху або знизу рюкзака. Навантаження на одного юнака залежно від йо¬го фізичного розвитку — 14-18 кг.
ОРГАНІЗАЦІЯ ПОХОДУ. ОБЛАДНАННЯ ТАБОРУ Починається похід у визначений час із шикування взводу (роти). Керівник і старшина перевіряють готовність до воєнізованого походу кожного учасника і групи в ціло¬му. Перед початком руху оголошується маршрут, роз'яс¬нюються завдання і тактична обстановка, повідомляються дані про «противника» та ін. Похід організовується у формі військово-спортивної гри, мета якої — удосконален¬ня навичок і вмінь з тактичної, вогневої, фізичної, психо¬логічної підготовки, військової топографії. Обов'язки і ролі під час гри розподіляє керівник. Він же проводить аналіз і оцінку дій кожного допризовника, підрозділу. Враховуються побажання учнів, їх підготов¬леність і можливості групи. Сприятливий вплив на розвиток організму юнака по¬хід матиме за умови рівномірного фізичного навантажен¬ня, чергування його з відпочинком. Середня відстань, яку може подолати юнак за день з рюкзаком середньої ваги, — 20—25 км. Похід здійснюється в нежаркий період доби — на початку і в кінці дня. Опівдні влаштовується тривалий відпочинок групи. Розбивати табір доцільно завидна. Краще раніше ляга¬ти відпочивати і раніше вставати для продовження похо¬ду. Через кожні 50 хв руху робиться 10-хвилинна перерва; після третього переходу — 20-хвилйнна перерва. Спочатку темп руху має бути повільним. Через 15—20 хв від почат¬ку руху робиться зупинка для приведення у порядок спо¬рядження. Для походу призначаються ведучий і замикальний. Перший вибирає шлях і задає оптимальний темп руху. За¬микальний не допускає відставання, допомагає тим, хто стомився, подає сигнали ведучому. Необхідно вміти правильно вибирати безпечне і зруч¬не для відпочинку місце, швидко поставити намет, а якщо його немає — спорудити тимчасове укриття, в будь-яку по¬году розкласти багаття, приготувати їжу. Для відпочинку вибирається захищене від вітру, сухе, рівне місце, непо¬далік від якого є дерева, вода; на обідній привал слід розміщуватися в тіні. Для ночівлі треба вибирати місце в рідкому хвойно¬му лісі, де ґрунт засипаний сухою хвоєю, дерева далеко від багаття, на рівній ділянці з м'яким ґрунтом краще на тому місці, яке зранку освітлюється сонцем. Не мож¬на обладнувати табір у густому чагарнику чи хвойних за¬ростях, тому що тут існує небезпека виникнення поже¬жі, а також багато комарів. Поблизу намету не повинно бути сухих, гнилих дерев, що їх може повалити вітер. Не слід розміщувати табір біля самої води, в незручному чи небезпечному місці. Ставити намет починають із закріплення його нижньої частини. Під дно намету кладуть сухе листя, гілля, траву, папороть, мох, на дно всередині намету — плащі, накид¬ки, порожні рюкзаки пряжками донизу, інші речі. Розтя¬гуючи верх, стежать, щоб не утворювалося складок, про¬висань. Для захисту від дощу навколо намету викопують рівчак глибиною 8—10 см з відводом води по схилу. Після заходу сонця вхід у намет закривають, щоб від роси чи туману не відсиріли речі та продукти. Продукти розкладають всередині намету біля стінок. Освітлювати на¬мет краще електричним ліхтарем (свічкою небезпечно). Багаття розпалюють дрібними сухими сосновими і яли¬новими гілками, корою, недогарком свічки, трісками тощо (мал. 202). Під час дощу багаття розводять під накриттям з брезенту або плащ-накидки. У суху погоду навколо ба¬гаття прибирають суху траву, мох, хвою, щоб запобігти по-
жежі. Категорично забороняється розводити багаття на торфовищі. Перед сном багаття гасять і заливають водою. Якщо потрібно зберегти вогонь, то на ніч призначають чер¬гового або засипають багаття попелом. Для підвішування казанів, каструль, відер над багаттям натягують стальний трос; можливі й інші способи (мал. 203). Для просушуван-
ня речей збоку від багаття на висоті 1,5—2м натягують шнур чи будують загорожу у вигляді плоту. В одноденних і дводенних походах можна організува¬ти ночівлю і без наметів. Знаходять сховища від вітру і до¬щу — природні порожнини, обриви, скелі; їх використову¬ють як рефлектор тепла, що йде від багаття, розкладеного у кількох метрах від місця відпочинку. У походах слід строго дотримуватися правил безпеки. Забороняється купатися у необстежених місцях, відразу після маршу, у холодних водоймищах. Потрібно бути обе¬режними під час рубання і заготівлі дров, розкладання вог¬ню, готування їжі. Під час грози необхідно припинити рух, швидко, оперативно зійти з висоти; не слід ховатися під поодинокими високими деревами, бігати; металеві предмети потрібно залишити на відстані від людей.
Табір розташовують на зручній галявині, рівній або з невеликим схилом для стікання дощової води. Не слід розміщувати табір під кам'яними схилами (може поси¬патися каміння), поблизу ліній електропередач. Заборо¬няється при розпалюванні вогню використовувати легко¬займисті матеріали (бензин, гас, ацетон та ін.), розкла¬дати вогонь у наметі. Із числа учасників походу призначається проінструк¬тований лікарем учень (санітар) з метою надання в разі не¬обхідності долікарської допомоги.
ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ Встановлення намету Покласти підстилку на обране для намету місце і за¬кріпити її за кутові петлі (мал. 204); скласти верхню пе¬рекладину і протягнути її крізь петлі гребеня намету (мал. 205); протягнути вістря вертикального штока в отвір на верхній перекладині і у відповідний отвір на гребені на¬мету (мал. 206). Прив'язати кутові розтяжки і перехрес¬тя до кілочків і закріпити петлі основних розтяжок на вістрях штоків (мал. 207). Розтягнути намет, натягуючи основні розтяжки, забити решту кілочків і закріпити розтяжку так, щоб на наметі не було складок (мал. 208). Намет встановлено, і в ньому можна жити (мал. 209). . Заготівля дров для вогнища Слід пам'ятати, що тверді породи дерев (ясен, бук, глід, дуб, гостролист) горять добре, повільно і довго.
Швидко загоряються і добре горять дерева з м'якою деревиною: береза, ліщина, ялина, модрина, сосна. Погано горять каштан і платан; зовсім не придатні для багаття в'яз і верба.
Перш ніж користуватися великою сокирою, потрібно попрацювати сокиркою. Піднімаючи сокиру для удару, плавно пересувають праву руку по держаку до основи со¬кири (мал. 210). Відрубуючи гілки від стовбура, треба стояти з проти¬лежного від напряму сокири боку (мал. 211). На рубання дерева треба мати спеціальний дозвіл. Перший удар — у напрямі падіння дерева (мал. 212, 213). Пилка безпечніша і легша від сокири, нею можна обрі¬зати і перепилювати невеликі гілки (мал. 214). Загострюючи сокиру, треба тримати пальці якомога далі від робочої поверхні точильного каменя (мал. 215). Готуючись рубати дрова, треба взути черевики з міцно¬го матеріалу. Перевірте, чи немає над головою яких-небудь переш¬код (мал. 216). Стати треба зручно і міцно, не напружу-
ватись і дивитися на місце, на яке ви націлюєтеся соки рою (мал. 217). Несучи сокиру, слід тримати її за держак лезом від себе (мал. 218). Якщо ви передаєте сокиру іншій людині, од¬нією рукою тримайте її за держак, другою — за основу (мал. 219).
Найкращий кут удару — 45° (мал. 220). Після роботи сокиру треба загнати у колоду, на якій рубали дрова (мал. 221). Відчувши втому, припиніть роботу і відпочиньте. Розпалювання багаття Хмиз можна знайти під сухою модриною, березою, ялиною (мал. 222). Зніміть дерен із площі в 1 м2 і покладіть його у сирому місці. Увіткніть вертикально в землю кілочок (мал. 223). Якщо земля сира, покладіть на неї шматок фольги. Постав¬те «курінчиком» хмиз навколо кілочка (мал. 224). Постав¬те тоненькі палички щільно навколо хмизу, залишаючи трохи місця з боку вітру, щоб запалити сірником. Запаліть сірника, прикриваючи долонею полум'я. Запаліть хмиз, добавте трісочок (сухих гілочок) до кожного язика по¬лум'я, доки воно не розповсюдиться на товстіші гілки. Як¬що потрібно, роздмухайте вогонь, присунувшись близько до багаття. Приготування їжі •Колоди для багаття треба покласти з обох його боків так, щоб не заважали доступу повітря і щоб на них можна було поставити 'казанок, решітку. їжу готують на жевріючих вуглинах (мал. 225). М'ясні та інші продукти краще готувати в «грубці». Для
цього треба викопати невелику яму і розкласти у ній багаття. Коли воно перегорить, скласти продукти так, як показано на малюнку 226. Через 1,5—2 год їжа готова. У великій картоплині вирізати середину і вилити туди сире яйце. Накрити зверху зрізаною верхівкою картопли¬ни і спекти на вуглинах (мал. 227). Із борошна і води зробити тісто і спекти його на рожні. Можна засмажити шашлик із м'яса і овочів. Яблука, насаджені на палички, можна спекти на вуглинах (мал. 228). Гігієна туриста На привалі обладнується місце для вмивання: із дзеркалом, підставкою для склянки із зубними щітками, підставкою для ніг (мал. 229). Можна влаштувати і душ (мал. 230). Мийте посуд відразу після їди, не залишаючи «на по¬тім» (мал. 231). Коли готуєте їжу, нагрійте воду для мит¬тя посуду. Коли чергуєте на кухні, мийте казанки (гарячою водою) відразу, як вони спорожніють, щоб жир не присох до них. Обладнання табору Табір другого загону поряд, але його не видно й не чу¬ти. Купка дров, місце для рубання дров. Майданчик для «їдальні». Місце для вмивання. Вода. Кухня. Газовий ба¬лон. Траншейне вогнище. Піч. Яма для попелу. Мотузка
для сушіння одягу. Харчовий намет; харчі зберігаються на полицях у коробках (мал. 232). Вирушаючи далі в похід (або закінчуючи його), потріб¬но навести після себе порядок: зібрати банки з-під консер¬вів; папір та целофанові кульки спалити; вогнище загасити і накрити його дерном, який до цього зрізали; сміття при¬копати; зняти всі позначки і ще раз перевірити територію.
